Квазі-Прованс

Прощавай, мій провансальський саде!.. Цілу вічність, з травня по кінець вересня, у мене на балконі був свій маленький Прованс. Я посадила духмяні та лікарські трави замість дуууже модних (обридлих) сурфіній, веселих міщанських гераньок, словом, того стандартного набору юного пенсіонера-садівника, що продавався на всіх базарах і садових магазинах. Це було улюблене місце чоловіка влітку, він брав подушки, ноутбук і йшов туди працювати, під гудіння зальотних бджіл і запаморочливі трав'яні аромати. Доня цей квазі-Прованс поливала, а в нагороду іноді могла "збирати букет". Одного разу через той садок до нас залетів величезний метелик, покружляв кімнатами, посидів на стіні і вилетів у прочинені в сад двері. Забобонні кажуть, що це чиясь душа у гості прилітала, а знавці тонких матерій заперечують і віщують мені велике щастя.

Та Києву обіцяють перші заморозки замість бабиного літа, і лаванду, базилік, чебрець та розмарин доведеться обстригти, зв'язати у маленькі мітли і підвісити у кухні. Маленька Rosa gallica перекочує у вітальню - сьогодні на ній обсипалася остання слабенька квітка. Обідрати - також останні - квітки з фуксій, теж обрізати їхні кущі і відправити на зимівлю. Брудні руки приголомшливо пахнуть землею і сумішшю трав, не хочеться їх мити, хай навіть найкращим французьким милом. Бо на жаль, ще не вигадали таких парфумів. Ще тиждень, і, щоб не впасти у сплячку, сплін чи депресію, почну готуватися до... Різдва.

Обігрівач

Я замерзла в шипрі. Мені було так холодно в Eau du Soir Sisley, що вдома я д-д--д-довго куталася в плед і сиділа біля комина, роздумуючи: а чи не поспішила я прокричати на весь світ, що шипри - найкращі друзі дівчини найкращі парфуми для холодної дощової осені? Так, над ними важіють ордени, медалі та звання "інтелектуальних" духів. Себто, треба мати чималий ароматичний background, щоб їх розуміти і носити. Вміти носити. Вибачте, я не хотіла... Отак, гріючись, і поглядаючи на брошку - з мушкою, навіки змерзлою у бурштині - мені думалося: треба набратися мужності, піти в іншу кімнату і зробити велику чашку гарячезного чаю. А до чаю непогано б шматок яблучного пирога з ванільним кремом... Еврика! Відповіді на всі у світі питання як завжди на поверхні, але ми їх вперто не помічаємо... Ваніль - ось один з прекрасних парфумерних обігрівачів. Я би ще додала до цього обов'язкового списку амбру, але вона заборонена IFRA, - ох ці кляті борці з красою, - і я можу розраховувати лише на всесильного eBay-ського бога... Цього разу виручив дідуган Ґерлен, многая літа, - з Angelique Noire, - і похмурий, як всі фільми Бертона заразом день, просотався ароматом пирога з цукатами з дягеля! Власне, я і була цим пирогом. Було тепло, затишно і спокійно. Негода? Дощ? Депресія гризе?Keep calm and try Vanilla.

У чорному-чорному місті, у чорній-чорній кімнаті жила-була Чорна Магія...

Її неможливо не помітити, залишитися байдужим і пройти повз... Ніс-зрадник обов'язково мимоволі втягне зайву порційку-другу повітря, у якому витає Magie Noire Lancome. Я не знаю жодних парфумів, які б однаково так сильно любили і ненавиділи, бо третього варіанту просто немає. Помилково у багатьох він стабільно асоціюється з 80-ми роками минулого століття, розфарбованими кольоровими тінями жінками з начосами і у люрексових платтях. Якби не було Залізної завіси, то асоціації могли б бути зовсім іншими... Недарма ці французькі парфуми ще наприкінці 90-х і на початку 2000-х били всі рекорди по експорту у Великобританію та Китай. За деякими даними, саме "Мажі Нуар" є найбільш підроблюваними парфумами у світі. Погодьтеся, це успіх, точніше УСПІХ, присмачений безумом. Поняття зеленого не маю, чому так сталося, адже це ланкомівське творіння скоріше у ваговій категорії "хард-рок" (я натякаю на "Rolling Stones", а не "Black Sabbath"!), аніж "поп" чи "ритм-н-блюз".

І я вже тиждень не вилізаю з чудового кокона "Magie Noire", нині раритетної версії "black top bottle", тобто "з чорними плечиками". Адже настала найпрекрасніша пора для парфумів, коли вони не сичать, не кричать і не викривлюють своє обличчя, як блазні в цирку, а є ідеальними аккомпаніаторами... Це велике мистецтво - бути аккомпаніатором, для цього треба не просто талант, а більше сил, нервів і материнсько-буддистського терпіння, аніж для - бути генієм. Від його супроводу залежить - чи будуть вважати генія генієм, чи - придуркуватим вискочкою. Чорний оксамит найкраще пасує для таких духів. Це може бути не конче бальна сукня, а піджак, чи хоч би й маринарка. Чорний оксамитовий капелюшок завжди ризиковий варіант для тих кому за тридцять рочків, але спробувати можна... тільки прошу, без пір'я та мережива! Та якщо захочеться справжнього philtre d'Amour, без купюр - знайдіть повний хіті флакончик парфумів Magie Noire, саме парфумів, а не туалетної води, у круглій пляшечці з трьома кольоровими смугами, і дайте за нього ціну невеликого спортивного кабріолета. А що буде далі? Я прикладаю вказівного пальця до вуст... Тс-с-с...

Was ist das? Парфуми...

Я не знаю, що це за мода чи нове віяння, але від порівнянь парфумів з машиною часу вже починає нудити. Кожне більш-менш поважне журнальне чтиво у статті про парфуми пише: "За що ми любимо парфуми? За те, що вони допомагають переноситися у минуле", і далі - осетрина второй свежести -висновок: "Парфуми - це машина часу". Аплодисменти, завіса. Якщо відкинути романтичний і претензійний філологічний блуд на парфумерні теми, то парфуми нині - це інструмент. Знаряддя. Навіть не беручи до уваги світову фінансову кризу 2008-го року, парфуми вже не викликають тих емоцій, що 20-30 років тому. Це вже не розкіш, як у часи Великої Депресії на Заході чи у радянські часи на слов'янських територіях, не дивовижа, що звалилася на голову після сякого-такого відкриття кордонів з Європою - як у неспокійні 1990-ті, не подив, - як на початку Міленіума - "о, парфуми з запахом крижаної води і кавуна! бітуму! гладіолусів! столярного клею з чорним перцем! гімалайських орхідей! диму Кіліманджаро!". І не must-have. Бо чари зникли і натомість працює формула товар-гроші-товар. Як би не виверталися вужем на сковорідці генії PR-технологій, як би не розповідали божевільно красиві історії про най-най-найдорогоцінніші інгредієнти, обмежену кількість флаконів, ДНК інопланетян et cetera - люди почали підходити до покупки парфумів діловито і це... не є чимось поганим. Вони - себто парфуми - нині доступні майже всім - і - очікуваний побічний ефект - їхня якість впала. Втім, двадцятиметрова ароматна мантія не в моді, ба, навіть в опалі. Два-три пшики - і працювати, працювати, працювати, як заповідав один лисий революціонер. "Назвіть найсексуальніші парфуми!" - просять тисячі відвідувачів парфумерних форумів. І це одна з вічних і безглуздих тем. Оговтавшись від розмаїття духів у магазинах, пошукавши років 2-3 Той-Самий-Єдиний-На-Все-Життя парфум, будь-яка людина розуміє, що ця гра нескінченна. Тому - не ми для парфумів, а парфуми - для нас? Так точно, сер. Так ми приходимо до розуміння, що парфуми - це таки рядовий елемент паззла. І відштовхуємося від потреби дня сьогоднішнього. Чого вам бажається сьогодні? Може, хочеться "дати Офелію"? Чи загорнутися у непробивний колючий шипроальдегідний кокон, щоб ніхто не посмів навіть глянути? А може, саме сьогодні ви - казковий принц на баскому коні і ваші високі шкіряні чоботи все ще пахнуть травою і кінським потом? У наявності безліч варіантів: джеймси бонди, торт з трояндочками і ангеликами, льотчики і льотчиці, деви і гурії, поп-зірки третього ешелона, а може - хочете побути антикварним столом червоного дерева на гнутих ніжках? Не проблема! Будь-який образ чи маска у флаконі - до ваших послуг.

Ідеальний Альдегід або Казка про алюмінієві огірки

Це він - ідальго-Дон-Кіхот-Ламанчський від світу парфумерії - Альдегід, альдегідний парфум. Той, хто майже сотню років виграє битви із солоденькими примітивними парфумами-одноденками. Завжди трішки preppy, завжди трішки old-fashioned. Мої стосунки з цим різновидом ароматів складалися класично, як у всіх - від непорозуміння при першій зустрічі у підлітковому віці ("Це для мами", First by Van Cleef and Arpels, хоча вона хотіла Climat) і аж до захоплення перед тридцятиліттям. У Віктора Цоя є чудернацька пісня "Алюминиевые огурцы". Так от, я не зупинюся на порівнянні з хитромудрим ідальго і просто зараз, з цієї невеличкої трибуни, гримаючи по ній туфлею на шпильці, заявлю: - Альдегіди! пахнуть! алюмінієвими огірками! Бо на ділі ці аромати мають відчутну металеву ноту з присмаком прального порошку. У красивих рекламках її описують як ноту "першозданої свіжості і чистоти", "хрустких лляних простирадл", "гірського снігу" et cetera. Парфумерно стурбовані схильні впадати у транс і розтікатиися мислію по древу. Але насправді ота сама важкоідентифікована нота і є - алюмінієві огірки. І її творці - не чаклуни з міста Грас, а хіміки, у праці яких романтиичного вкрай мало. Останні двадцять років альдегідні парфуми знаходяться на межі забуття, бо смак і порядність продаються набагато гірше, аніж секс і булочки з ваніллю і цинамоном. Глибоко шановані у 1950-60-х роках степфордськими жонами і нью-йоркськими вищими колами, з фрагментарним сплеском цікавості у 1980-х (дякуючи Rive Gauсhе Yves Saint Laurent), - нині вони переживають своє друге пришестя. Мисливці за вінтажами полюють на аукціонах за Nina 1987 by Nina Ricci, Climat Lancome, що переродився у прекрасні-розпрекрасні Dia від арабських парфумерів Amouage, першим випуском White Linen від Estee Lauder, таких білозубо-американських і бездоганно-вихованих, що хочеться назватися Венді WASP і закінчити усі університети Ліги Плюща заразом. А ще завжди у ціні буде Альдегід №1 - Chаnel #5 і його посестра, Chаnel #19. Для тих, хто прагне долучитися до світу дорогих авто, низки перлів на 18-річчя і світлих тонких тканин, зробили Chanel #5 Eau Premiere. А ще - Aldehyde 44 (Dallas) by Le Labo. Непогані парфумерні вироби. Але особисто я вважаю за краще полювати на оригінали. Суха прохолодна осінь - я завжди це казала - найкращий час для альдегідних парфумів. Саме зараз, коли дощу немає, адже в дощ, як ми знаємо, панують шипри, - я дістану з шафки флакон Lalique, з плавними обрисами і золотою кришкою, з написом "Nina". І - блаженство. І - чари. І - алюмінієві огірки. Прекрасно!..