Новорічні парфуми або Фатум в деталях

Кожен Новий рік - це сподівання на диво, ялинка, мандарини, безглузде планування життя, поспіхом випите шампанське навпіл з попелом чи обіцянки почати все заново. Люди завжди однакові, хоч би як не трясли кощавим вказівним пальцем ті, хто жив "за царя", "за Брєжнєва" та інших офіційних осіб. І оцей святковий тлум і хаос - найкраще втілені у парфумах, що їх прийнято вважати "різдвяними", так, із запахами європейського різдвяного базара - глінтвейн з цинамоном, глиця, мокре від снігу хутро, дим, віск від свічок, пряники і ніяких квітів. Звісно, коли ми говоримо про вінтажні парфуми, король різдвяних ароматів - це уславлені Вертинським Nuit de Noel (від Caron), "злые духи", - вони вп'ялися якорем у розбите серце артиста і на щастя ми маємо що цитувати, коли дивимося на лаково-чорний, мов виточений з базальта важкий флакон у характерних для ар деко обрисах, а ще ящірково-зелений футляр від нього, з шовковою китицею...

Я не люблю їх і була розчарована, коли вперше вдихнула ці парфуми, а потім крапнула собі на зап'ясток. Чекала, що з флакона дійсно вилетять "черные мысли, как птицы", а натомість густий дух старого червоного вина з прянощами, розлитого на лакований стіл, заповнив простір навколо і кілька годин подітися було нікуди від відчуття тривоги - гучні, старовинні парфуми створили незабутній ефект зимового свята. Jingle bells, jingle bells, jingle all the way!.. А надворі було літо. Я зробила фото Nuit de Noel на згадку і парфуми поїхали в інше місто, шукати кращої долі. І винувата у цьому пісня Вертинського - занадто прекрасна, прекрасніша за парфуми... Куди більшою пошаною у моїй osmoteque користуються парфуми Must de Cartier. І хоча я завжди з підозрою ставлюся до ароматів від ювелірних фірм, цей - безсумнівний успіх Картьє. Парфуми Must de Cartier зігрівають, як плед - а це найголовніше, що має бути у зимових парфумах. Тепло. Вогонь. Флакончик їх виконаний у формі запальнички.

Палісандрове дерево, боби тонка, амбра, сандал, циветта і ваніль - ось майже повний перелік найгарячіших парфумерних інгредієнтів. Якщо холод, старість, хвороба чи сплін невблаганно сунуть за вами - досить лише змішати ці компоненти і нанести на шкіру. Ви в порядку. Економте срібні кулі і бувайте здорові.

Маргарита збирається на бал

Я знала, що у суботу буде бал, і з шафи треба діставати для примірки мерехтливі вечірні шати, туфлі на тонких підборах, парфуми і веселощі... Напередодні нескінченний трудодень, замогильний кашель та навіть невдалий стрибок з коня після вправ не змогли змінити мого настрою - провітрити одну із своїх гарних шовкових суконь і потовктися у радісному гамірному натовпі колег і незнайомих людей. Власне, словом "бал" назвала корпоративну вечірку не я, а моя донька. - О-о-о, ти їдеш на бал! - Єва заплескала в долоньки, дивлячись на моє вичепурене відображення у дзеркалі.

А вранці моє праве коліно боліло так, ніби його всю ніч поспіль цілували шибеники, і я ще пару годин запивала солодким чорним чаєм якісь погані сни. І думала - їхати чи не їхати. Лелітки на сукні тьмяно виблискували, ряд туфель, - наче солдати у почесній варті, - стояв під стіною. Можна вибрати сап'янові бежеві - з ліловими ремінцями, лискучі лакові чорні, чи італійські - з чорного єдвабу, червоні замшеві з гострими носиками... А ще не забути про довжелезну низку перлів - у рядку "дрес-код свята" заявлено - Gatsby, то намисто буде доречним. А який прислали з Лондона крем! Пахне - будуаром! Себто пудрою, білим мускусом і зацукрованими корінцями дягеля. І залишає на шкірі сяйво... К бісу все це, подумалося, ні, не поїду, попереду ще три тисячі передноворічних і новорічних вечірок, з піснями, танцями і ананасами у шампанському. Встигнемо. Та й Френсіс Скотт Фітцджеральд не найулюбленіший мій письменник, а в епосі art deco я ціную усе, крім стилю одягу - не люблю ті капелюшки-клоші, шик-блиск і занижені талії, а психіка, скалічена базарними турецько-китайськими текстильними виробами з пір'ям, лелітками і стразами - так, у нас таке завзято купують і носять, носять, носять! - відмовляється сприймати щось блискуче у моєму гардеробі.

Але у голові засіла згадка про зацукрований дягель і вертілася, мов надокучлива дзеленчлива осіння муха. І я відкрила шафку з парфумами - мій центробанк, моє сховище і чорний ящик. На верхній поличці першим стояв декант Angelique Noir Guerlain, майже пустий. Я витрусила на себе останні краплі і... механічно натягнула сукню. ...Дякую всім за вечір, це було надзвичайно!