Літо попереджає нас, що скоро закінчиться: ранки холоднішають і пахнуть листям і димом, а не розпеченим пилом і квітами з стенду спеціалізованого магазину для садівників з сором'язливою табличкою "Розпродаж". Про весну згадувати не хочеться: vanitas vanitatum (et omnia vanitas). Нарциси, каштани, бузок і півонії розквітли і зів'янули майже одночасно. Все. А потім літо так довго грало свою увертюру, що якось надто швидко добігло середини, захекане, розплакалося, що втомилося і попросило відпустку. Отже, поки літо у відпустці, руки тягнуться до потаємної скриньки, де лежать скарби, сховані для особливих осінніх ранків і вечорів. White Suede Tom Ford - мій зманіжений ранок в ліжку, з безсоромно відкинутою легкою білою ковдрою, яка, як географічна карта, вказує на всі події минулої ночі. Плями від вина і ДНК. Конвалярії маяліс, вигаптовані на краєчку. Стоптані від танців білі замшеві черевички валяються неподалік. Не вистачає хіба що кривавої плями на простирадлі, але то було давно і це аккорд з іншого твору, бо тут у всіх є зморщечки і ніяких важких збочень. Маленька пауза, титри, і наступна серія. Amouage Dia (extrait) - вона народжується як Термінатор, богиня центробанків, безжально-прекрасна фея - з найщирішого золота 999-ї проби, з золотим холодним серцем, втім, таким теплим на вигляд, що так і тягнуться всі-всі-всі, крім дітей та звірів... Богиню можна заземлити, і якщо поталанить, вона гляне в очі і прошепоче: "Я твоє дзеркало". Vanille Molinard - тераса кафе-кондитерської в серці міста, офіціант запопадливо запалює свічку у червоній склінці на столику, несе плед, поки неспішно гортається меню готичним друком на стилізовано-пожовклих листах, перечіпає плетені крісла... замовлено тільки запашний лікер і каву. "Значить, з кимось буде цілуватися"....
...Клац! Скринька закрилася. Щось буде. Буде.
