Я ніколи не могла зрозуміти пристрасті своєї тітки до ірисів. Беру велику квітку у долоні, схиляю обличчя і намагаюся увібрати найменші відтінки її запаху... Солодкуватий пил. А сама квітка гарна, проте не настільки, щоб зачаруватися нею, як-от лататтям білим чи - троянди одразу викреслюємо із списку! - королівськими лілеями. Квітка вычурная, це правда. Аромат інтимний, тьмяний, неявний, ф-фух - і здійметься хмарка над пудреницею - ідеально для будуарів.
Іриси або радше композиції, що імітують його запах, ніколи мене не приваблювали. Я люблю, коли в ароматі є рок-н-ролл, а ірис меланхолійна квітка. І у парфумах часто пахне мені якимось морквинням. Городні аромати я залишила десь наприкінці 90-х, разом із школою: помідорна "Зелена Красунечка" Ніни Річчі, так само томатний Grain de Folie від нещасливиці мадам Гре (тільки по-справжньому нещасна жінка може створювати геніальні парфуми), і нарешті базиліково-прованський оптиміст Le monde est beau від Кензо Такади - я дбайливо відсортувала їх, загорнула у папіросовий папір, перев'язала стрічечкою і сховала далеко-далеко у закамарки пам'яті. Морква і ірис - ха-ха-ха! Хто би міг подумати, що це - ольфакторні родичі.
Але у всіх моїх казок щасливий кінець, я кажу це сміливо, бо пристріт існує тільки у дурних довбешках. Кінець казки - Dior Passage No.8 Dior, наставте вухо і я прошепочу: у ліловому-преліловому місті жила-була ЛІЛОВА РУКА, і в неї були довжелезні пальці, у ліловій тонкій замшевій рукавичці... І вона тримала у руках ірисову квітку, повну життя.
...А весна потепліла, чи не так?
Іриси або радше композиції, що імітують його запах, ніколи мене не приваблювали. Я люблю, коли в ароматі є рок-н-ролл, а ірис меланхолійна квітка. І у парфумах часто пахне мені якимось морквинням. Городні аромати я залишила десь наприкінці 90-х, разом із школою: помідорна "Зелена Красунечка" Ніни Річчі, так само томатний Grain de Folie від нещасливиці мадам Гре (тільки по-справжньому нещасна жінка може створювати геніальні парфуми), і нарешті базиліково-прованський оптиміст Le monde est beau від Кензо Такади - я дбайливо відсортувала їх, загорнула у папіросовий папір, перев'язала стрічечкою і сховала далеко-далеко у закамарки пам'яті. Морква і ірис - ха-ха-ха! Хто би міг подумати, що це - ольфакторні родичі.
Але у всіх моїх казок щасливий кінець, я кажу це сміливо, бо пристріт існує тільки у дурних довбешках. Кінець казки - Dior Passage No.8 Dior, наставте вухо і я прошепочу: у ліловому-преліловому місті жила-була ЛІЛОВА РУКА, і в неї були довжелезні пальці, у ліловій тонкій замшевій рукавичці... І вона тримала у руках ірисову квітку, повну життя.
...А весна потепліла, чи не так?
