Спека будь-якого типу видозмінює парфуми на щось невпізнаване, а часом нудотне чи квасне. Але існує компонент, що здатен з легкістю витримати як вологість у розжареному Львові, цей вічний запаморочливий оксиморон, так і суху степову липневу філію пекла, десь у Бессарабії, під акомпанемент полину, деревію та припорошених батогів цикорію з ясно-голубими квітами. Втім, прохолодне балтійське узбережжя поблизу Гданьська чи егейське - у Бодрумі - теж їй підходять. Хоча на перший погляд, ваніль і морські ноти суперечать між собою, і неважливо, яке це море, тепле з підзогнилими водоростями або холодне, з білим піском, шерхотінням крабів та висушеними дрібними мушлями. Також немає жодних сумнівів, що у тропіках ваніль не загубиться, не зашумить і не перетвориться на ніщо. Передусім, маю на увазі її правдиву, без домішок тютюну, кокосового молока чи перцю. Уперше це відкриття сталося далекого 1997-го, під час шкільних канікул, коли ми поїхали на Чорне море. Я дивилася крізь скло на пасторальні поля українських соняхів, вузькі посадки виснажених акацій, приємно гув мотор машини і курява позад нас піднімалася ледь не до неба - той стан, коли думки витісняє краєвид, а внутрішні діалоги непомітно перериваються. Я несвідомо дістала з сумки мініатюрку парфумів Vanilla Fields Coty, - хтось з моїх рідних старших жінок тицьнув перед поїздкою у сумку флакончик, нанесла кілька крапель, за вушко, на руки і під коліна. І хоч зманіженою мене назвати було важко, - можна цілком спокійно обійтися на вакаціях без парфумів, - відчула сподіване задоволення і від спеки, і від тих однакових жовтоцвітих полів, що вмить запахли ваніллю: так-так, соняшники за вікном авто мигтіли, акації вкривалися сепією подорожньої пилюки і весь той світ пахнув ваніллю, бальзамічною і виткою.
З того часу безліч крапель ванільних парфумів було витрачено на літо, одне, третє, десяте і аж до сьогодні, але найкращими чомусь залишилися простенькі Vanilla Fields, культові серед американських школярок 90-х. І вони пишуть: "Ah, another nostalgic scent for me...", бо Vanilla Fields proves to be special without being special. Втім, не відмовляю собі у задоволеннні спробувати нові аромати з нею, ваніллю, минаючи нескінченну вервечку а-ля niche, на кшталт Montale. Так у шафі поселилася Angelique Noir Guerlain, Vanille Molinard, Casmir Chopard та декант Le Labo 44 Vanille Paris, і його я неодмінно куплю у повній версії, тим більше, що майже всі аромати від видатного Носа, Альберто Морілласа, мені підходять. Це ефемерно-розкішна, ледь гіркувата ваніль. За силою впливу звісно її перевершує Angelique Noir, з помітною темною зеленою нотою дягелю, але темною бути не завжди хочеться, особливо літом, бродячи по литки у морській воді у вибілених сонцем джинсах. Так само з Casmir, що під впливом спеки видає амброву виразно еротичну ноту. А ванільна парфумована вода від Molinard - справжня гурманська, тягуча, натуральна, близька до тієї, що у Coty, проте не така проста. Старша сестра, вже доросла, певна своєї краси.
З того часу безліч крапель ванільних парфумів було витрачено на літо, одне, третє, десяте і аж до сьогодні, але найкращими чомусь залишилися простенькі Vanilla Fields, культові серед американських школярок 90-х. І вони пишуть: "Ah, another nostalgic scent for me...", бо Vanilla Fields proves to be special without being special. Втім, не відмовляю собі у задоволеннні спробувати нові аромати з нею, ваніллю, минаючи нескінченну вервечку а-ля niche, на кшталт Montale. Так у шафі поселилася Angelique Noir Guerlain, Vanille Molinard, Casmir Chopard та декант Le Labo 44 Vanille Paris, і його я неодмінно куплю у повній версії, тим більше, що майже всі аромати від видатного Носа, Альберто Морілласа, мені підходять. Це ефемерно-розкішна, ледь гіркувата ваніль. За силою впливу звісно її перевершує Angelique Noir, з помітною темною зеленою нотою дягелю, але темною бути не завжди хочеться, особливо літом, бродячи по литки у морській воді у вибілених сонцем джинсах. Так само з Casmir, що під впливом спеки видає амброву виразно еротичну ноту. А ванільна парфумована вода від Molinard - справжня гурманська, тягуча, натуральна, близька до тієї, що у Coty, проте не така проста. Старша сестра, вже доросла, певна своєї краси. 
