Синій вечір

Вечори ніколи не бувають настільки синіми як у грудні. У соцмережах - вервечка картинок з різного ступеню засніженості ландшафтами з усіх куточків Європи. Всі розповідають про вечір. У всіх він різний. Об'єднує одне - той самий густий синій колір, готовий злитися з чорнотою ночі. З дитинства цей відтинок доби у мене пов'язується з нині неіснуючими шоколадними цукерками "Вечір", у синій з червоним обгортці. Вони були із справжнього шоколаду, з м'яким коріандрово-гвоздичним післясмаком. І яка ж це була дивовижа - відчути аромат тих цукерок на власній шкірі через багато років, шкіру хотілося лизнути, ні, заплющивши очі - вкусити. Ану повернеться диво тих солодощів?.. Сповільненість у ритмі тріп-хопу Девіда Лінча, помножена на пишну, проте тонку красу кольорів і форм оперних постановок Дзефіреллі - тільки верхівка айсберга. Бо l'Heure Bleu Guerlain непрості, а народжені 1912 року переможці Часу. Лимон і аніс на початку дають оманливе відчуття прохолоди, аж поки не почнуть маєстатично розгортатися пурпурні ірисові хоругви на полях геліотропа, овіяних східними пряними вітрами. Мерехтливих нот у ньому так багато, як світляків у нічному серпневому морі, і всі вони так вплетені одна в одну, що той густо-синій присмерк хочеться пити безупинно.

Дивно, що фахівці Внешторга СССР зовсім не звернули на них уваги. Guerlain не експортувався в Совєти і про існування l'Heure Bleu Guerlain знали в радянській імперії хіба одиниці: з тих, для кого не існувало ніяких залізних завіс. Решта була змушена користуватися або виробами місцевого хімхарчопрому, або діставати - у сенсі добувати - шалено бажані у 1970-1980-х Climat Lancome, популярності яких сприяв образ Барбари Брильської і продакт плейсмент у "Іронії долі". Якщо уважно придивитися, то у епізоді, де Іполіт дарує Наді новорічний подарунок, якраз ці парфуми. Я виразно їх пам'ятаю через виткий шлейф, який лишала по собі мама. Та попри безсумнівну принаду не було в них головного - того самого синього неба. Звісно, одними "Кліма" не обмежувалися. Любили "Фіджі", "Елліпс", "Сіккім", "Же Озе", "Курреж", "Опіум", "Мажі Нуар", - і навіть можна прослідкувати певну логіку у виборі внєшторгівців. Але не значилися у їхніх списках меланхолійні l'Heure Bleu. Не раз вони зустрічаються на сторінках романів. В голівудському кіно, де діви ніжаться у ваннах на лев'ячих лапах чи вдивляються у свої бездоганні обличчя в дзеркала помпезних трюмо. На фото французьких акторів, художників, шансоньє. На листівці, що надіслав мені колега з Стокгольма - виявляється, там найсиніше небо в світі. Ходили вперті чутки, що це улюблений аромат королеви-Матері, Elizabeth Angela Marguerite Bowes-Lyon. Немає їх тільки там, де...