Біля мене на лаву сідає жінка і я смикаюся, бо безпомильно вгадую назву її парфумів - "Miss Dior". Ненавиджу їх щиро, від усієї душі. Родичі презентували їх мамі, коли слово "Франція" вимовлялося в СРСР майже завжди тільки в контексті парфумерії.
- Франція! - гордо сказала тітка і тицьнула мені сіру коробочку з бантиком.
Я понесла подарунок до вітальні, де за накритим столом єдналася родина. Дорогою коробочку відкрила і у дверях, загадково посміхаючись, жестом досвідченого фокусника вихопила флакончик за пробку. Пробка залишилася в руках, а флакончик впав і розбився. Дім сповнив концентрований запах "Miss Dior". У носі защипало чи то від ароматної рідини, чи то від сліз. Я з жахом зрозуміла, що чарівника з мене не вийшло, а тільки жалюгідний партач. Родина мов по команді підняла брови і втупилася у скалки на підлозі. У повній тиші на столі парували страви, а дідова рука з чаркою горілки завмерла на півдорозі.
- Хтось принесе віник? - запитав дід, і всі заметушилися, забігали, і те, що залишилося від "Франції" і розкоші, змели в совок і викинули на смітник.
Звісно, мене ніхто й не думав лупцювати - у нас не прийнято карати дітей таким чином. Але мабуть краще б дали ремінця чи нагорлали. З горя я пішла до себе в кімнату і заснула, вкрившись з головою пледом і чомусь затиснувши в руці пробку. Запах тих парфумів прокрадався навіть у сон, довершуючи список усіх моїх дитячих гріхів. І з того часу виробилася звичка поринати у сон, коли на голову падають неприємності, які ти безсилий побороти.
Назавтра ніхто не згадав про мою провину. А мимо вітальні пройти було неможливо - килим просяк нетутешніми ароматичними есенціями, і до наступної осені у кімнаті витав майже матеріальний дух тих нещасливих парфумів. З роками запах розвіявся, аж поки остаточно не щез, нагадавши про себе на коротку мить у київському парку.
- Франція! - гордо сказала тітка і тицьнула мені сіру коробочку з бантиком.
Я понесла подарунок до вітальні, де за накритим столом єдналася родина. Дорогою коробочку відкрила і у дверях, загадково посміхаючись, жестом досвідченого фокусника вихопила флакончик за пробку. Пробка залишилася в руках, а флакончик впав і розбився. Дім сповнив концентрований запах "Miss Dior". У носі защипало чи то від ароматної рідини, чи то від сліз. Я з жахом зрозуміла, що чарівника з мене не вийшло, а тільки жалюгідний партач. Родина мов по команді підняла брови і втупилася у скалки на підлозі. У повній тиші на столі парували страви, а дідова рука з чаркою горілки завмерла на півдорозі.
- Хтось принесе віник? - запитав дід, і всі заметушилися, забігали, і те, що залишилося від "Франції" і розкоші, змели в совок і викинули на смітник.
Звісно, мене ніхто й не думав лупцювати - у нас не прийнято карати дітей таким чином. Але мабуть краще б дали ремінця чи нагорлали. З горя я пішла до себе в кімнату і заснула, вкрившись з головою пледом і чомусь затиснувши в руці пробку. Запах тих парфумів прокрадався навіть у сон, довершуючи список усіх моїх дитячих гріхів. І з того часу виробилася звичка поринати у сон, коли на голову падають неприємності, які ти безсилий побороти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий