Джіджі

Цей флакон чомусь одразу привернув мою увагу - лаконічний, з чорною кришкою, чорною етикеткою, на якій сріблястими буквами надруковано Jardins D'Ecrivains GIGI. Майже непомітна консультант, людина-тінь, прошелестіла, що парфуми цієї марки присвячені літературним героям. Колись я бачила голівудський, трохи мильний фільм "Джіджі", 1949 року, а до того читала однойменну повість французської письменниці Колетт, набагато тоншу і вишуканішу. Тому, почувши з флакона білоквіткову хвилю, паззл склався - в часи Belle Epoque жінка неодмінно мала бути квіткою. На думку, втім, спадала зовсім не 16-літня Джіджі, а пані де Бюрн з романа Мопасана.

"...То була не жінка, а живий букет небаченої чарівності. Пояс із гвоздик охоплював її стан і змією опускався до ніг. Оголені плечі та руки були обвиті гірляндами з незабудок та конвалій, а три чудові орхідеї немовби виникали з її персів, і рожево-червона плоть цих надприродних квітів, здавалося, пестила її шкіру. Біляве волосся було пронизане емальовими фіалками, в яких світилися крихітні діаманти...

– У мене буде мігрень, – сказала вона. – Ну що ж, зате це мені до лиця!

...Андре споглядав її у захваті, думаючи, що обійняти її було би зараз таким же варварством, як розтоптати прекрасний квітник. Значить, тіло сучасних кокеток лише привід для прикрас, лише предмет для вбирання, а зовсім не для кохання. Вони подібні до квітів, вони подібні до птахів, вони настільки ж подібні до багатьох інших речей, як і до жінок..." .

Я не люблю ігри з гучними іменами, припасованими до парфумів, але у цьому випадку вміст флакона відповідає асоціаціям з літературою того часу. Ба, навіть більше - моді того часу у колах демімонденок. Спочатку ніжний мереживний аромат зелені і жасмину згодом розкривається у нескінченний водоспад білих квітів. Єдина тубероза, від якої я не тікаю, це Gigi. Більшість моїх приятельок знає, що цю квітку я терпіти не можу - надто солодка, надто... потужна. Ієрихонська труба Флори. Але у Anaïs Béguin вона справді чудова. У теплий осінній день чи на раут у закритому приміщенні - ідеально. Змішати жасмин, туберозу (мені ще ввижається привид гарденії), апельсинові квіти і квіти неролі і не отримати фантастичної краси мігрень - це рекорд. На тій хвилі піднесення я переклала найулюбленіший уривок з повісті, присвячений мистецтву вибору коштовностей. І хоча це поради куртизанки столітньої давності, важко не погодитися з тирадою про "богемні прикраси". А нелюбов до топазів не поділяю - десь за 200 км від Києва добувають чи не найпрекрасніші. Люблю цей камінь майже неограненим, у димчасто-блакитному відтінку, що нагадує мені про те, що ніколи не напишу тут, а залишу у власному приватному музеї спогадів, ключ від якого маю лише я.

"...Час, що минув опісля, для Жільбер прогайнув непомітно – тьотя Алісія відкрила шкатулку з коштовностями.

- Що це, Джіджі?

- Рожевий алмаз.

- Вірніше – рожевий діамант. А це?

- Топаз.

Тьотя Алісія звела руки догори, персні мінилися на її пальцях всіма кольорами веселки.

- Топаз! Я вимащена багном, мене розчавлено! Топаз – серед моїх коштовностей! Чому не аквамарин, не пери дот? Це – жовтий діамант, маленька дурепо, і ти нечасто зустрінеш подібний. Так, а це що?

Жільбер розтулила ротика і захоплено протягнула:

- Ой, це ж смарагд! Яка краса!

Тьотя Алісія надягнула на мізинець квадратний камінець і на якийсь час змовкла.

- Подивися, - відповіла вона своїй візаві, - там, всередині глибини зеленого, є манісінька блакитна іскра. Чари блакитного…

- А хто тобі його дав, тьотю? – насмілилася спитати Жільбер.

- Король, - просто відповіла тітка.

- Видатний?

- Ні, манюню. Видатні королі не дарують великих гарних коштовностей.

- Але чому ж?

Алісія блиснула чудовими зубками.

- Як тобі така цікава моя власна думка, то це тому, що вони не люблять дарувати. Але це між нами, моя дорогенька.

- А хто тоді дарує прекрасні коштовності?

- Хто? Боязкі. Гордовиті також. Невігласи, - та й то, тільки тому, що даруючи почварні прикраси, вони доводять всім і самим собі нібито розуміються на правилах вищого світу. А іноді жінки – щоб принизити. Ніколи не носи коштовностей другосортних; чекай, поки не з’являться найвищого порядку.

- А якщо не з’являться?

- Тим гірше для тебе. Краще один перстень з діамантом за три тисячі франків, аніж тисяча каблучок за сто су. І ніколи не носи богемних прикрас, це повністю позбавить тебе поваги оточуючих.

- Які це – богемні?

- Ті, що їх обожнюють погані актриси. Це, наприклад, золота русалка з очима з хризопраза. Єгипетський скарабей. Фальшиві аметисти. Надто важкі браслети, тому що про такі говорять, що вони – для рук вчительок. Брошки у вигляді ліри, зірки, а ще інкрустовані черепахи. Нарешті, головний кошмар. Не надівай чудернацький перламутр, навіть у вигляді капелюшних шпильок. Бережи фамільні коштовності!

- У бабусі є гарна камея на медальйоні.

- У неї немає гарної камеї, - хитнула головою Алісія. – Продовжимо. Отже, нашої уваги варте коштовне каміння, а також перли. Діаманти бувають жовті, блакитні і рожеві. Не будемо розводитися про чорні, не варто втрачати час. Є рубіни. Є сапфіри, найкращі з яких – кашмірські. Смарагди… - Тьотечко, мені ще дуже подобаються опали.

- Мої співчуття, але це не досягнення. Я у повній опозиції до.

Приголомшена Жільбер навіть відкрила рота.

- Тьотю, ти теж віриш, що вони віщують невдачу?

- Чому ні? Маленька крале, - легко мовила Алісія, - треба в це вірити. Вір у опали, вір… Краще давай подивимося на бірюзу, яка дійсно вмирає від недоброго ока…

- Але ж, - пробелькотіла Джіджі, - це ж глупство, марновірність…

- Звісно, дівчиночко моя. Це ще називають слабкістю. Слабкість і боязкість павуків – необхідна зброя проти чоловіків.

- Чому, тьотю?

Літня дама закрила шкатулку і поставила її на коліна Жільбер:

- Тому що 9 з 10 чоловіків марновірні, 19 з 20 вірять у пристріт, 90 із 100 бояться павуків… Нам прощаються певні віроломства, але ніхто не вільний від страхів… Про що ти там зітхаєш?

- Ніколи не запам’ятаю всього цього..

- Важливо не те, що ти запам’ятаєш, а те, що ти знатимеш.

- Тьотю, а те письмове приладдя на бюро, воно з малахіту?

- Суцільна катастрофа. Де ти викопала це слово?

- З газет. Із списку подарунків відомих весіль, тьотю.

- Дивовижне читання! Нарешті можна дізнатися, які подарунки не можна ні дарувати, ні отримувати…