Анти-Ідилія

Мало, мало, мало мені не дощу навесні, а квітів дикого бузку. Я ніколи не могла вдосталь напитися їхнього гострого тонкого аромату, загадати всі-всі бажання, шукаючи пятипелюсткові, нарешті, викрасти з саду цілий і неушкоджений ліловий запах - на моєму надгробку цілком можна було б вибити "Voleur de Lilas" років через шістдесят! Травень вважався невдалим, якщо не видалося тиждень поспіль багато і повільно вдихати запах бузку. Коли з'явився Guerlain Idylle Jasmin-Lilas, я замовила флакон, ніколи до того не спробувавши, як цей фланкер звучатиме на мені. У звичайній версії Idylle є недомінантна нота бузку, у парфумованій воді більше, у туалетній - менше. У нашому ботанічному саду жасмин розцвітає одразу після шаленства бузків, але Тьєрі Вассер, парфумер Дому Guerlain, вирішив інакше.

Бузок - декоративний, білий і пишний, а проте мляво пахнучий, майже з самого початку поступається місцем калабрійському жасмину, потім - троянді, а згодом зовсім розчиняється у мускусі, який Вассер активно використовує у своїх "La Petite Robe Noir", ім'я яким - легіон. Я випробувала Idylle Jasmin-Lilas і у скрипучі холоди, і в лютневий дощ, і з передвесняним теплом. Але бузок, легко вклонившись і засвідчивши свою повагу, тут-таки зникав серед голосних мускусних вихрів і засушених троянд. Жасмин залишався, як гість, якого незручно виставити за двері, але довго терпіти теж неможливо. Ідилії не сталося: ні у них між собою, ні зі мною.

Я трохи знаюся на квітах, - тому ніколи б не спало на думку наламати квітучих гілок жасмину і бузку та поставити все це ольфакторне багатство у одну вазу. Справа не у головному болю. Бузок майже не здатен грати у складі оперного оркестру, це класична перша і єдина скрипка, концерт Сарасате. Недарма ж у садах моїх предків зарості Lilak pospolity (він же Syringa vulgaris) буяли собі окремо, десь в глибині, подалі від півоній, що луснули від власної пишності, меланхолійних плетистих білих троянд і бусурменських лілій у чорні крапочки. Ні з ким не здатен він стати до пари. Екстравертний жасмин може легко перекричати будь яку квітку, окрім, хіба що туберози, цієї ієрихонської труби парфумерії. А понадто бузок! Але у кожного, особливо у французів - своє розуміння idylle.

Бал на кондитерській фабриці

photo by Byredo web-site "Африканський Бал" - знаний поп-хіт категорії "ніша". Спочатку я кинулася до La Tulipe цієї марки, Byredo, бо Африка парфумерна буде пахнути передбачувано - спецієво і пряно, а от чи вдалося на цей раз зловити тюльпан, його аромат, - значно цікавіше. Де тюльпани, а де - Африка. Звісно, лілієцвітні нам ближчі. Але розчарувалася: Byredo зміг намалювати аквареллю лише зелені стебла цих квітів. Я знаю десятки набагато цікавіших зелених парфумів і не треба за бадилля платити як за найвишуканіший букет від лондонського флориста.

Кілька декантів з Blanche, Mink та Infloressence by Byredo не зачепили, а от до Bal d'Afrique я повернулася. Я прочитала у буклеті парфумера щось про паризько-африканський мікс, авангардистську експресію та ейфорію, іронічно посміхнулася і за 20 хвилин забула ці рекламні гачки. Тримала у голові піраміду аромату - бергамот, ще деякі цитруси, африканські нагідки та африканську рослину бучу, а шлейф було обіцяно із чорної амбри, мускусу, ветиверу та марокканського кедру. Прекрасно, - подумала я, - просто прекрасно. Безпрограшна база. Бал не бал, а у міру пристрасний танок почався із дрібки прянощів, притрушених бергамотовою цедрою. Мускусний вітерець здмухнув їх і залишився запах... печива. Хорошого бісквітного печива. Кондитерсько-різдвяні аромати я не люблю. Ними добре бавитися підліткам та вічним лолітам. Lann-Ael Lostmarch - його старший брат, що так само пахне солодкою борошняною крихтою, але більш упевнено і виразно. Тема печива у цьому ароматі, що мав би нагадати про жінок племені Хімба з півночі Намібії чи закутих у яскраві намиста масаї, звучала би зовсім монотонно, якби не ігри мускусу. Але вони недовгі; Bal d'Afrique махнув на прощання жмутком ветиверу і розчинився.

Under the Sky

Парфуми від Diptyque не розтоплять скрижаніле серце і не влаштують істерику. А понадто ці, L'Eau de Lierre. Вони стримані і належать до прохолодної keep-calm-and-carry-on ароматичної палітри. Та я рада була отримати їх у подарунок на День закоханих. Подарунки під омелою кращі за ті, що кладуть під ялинку, якщо не прив'язані до певних дат. Це не новий аромат - 2006-го року - і відчувається, що "Плющова вода" - lierre у перекладі з французької "плющ" - провісник урбаністичних мускусних парфумів, що через два-три роки чи не повністю захоплять увагу і носи людей. З маленьким натяком на органічність, себто природну натуральність. Композиція аромату складається з нот цикламена, зеленого перцю, мускусу - багато чудового синтетичного мускусу! - плюща (sic!), деревини, палісандру, герані та сірої амбри, так само створеної у найкращих лабораторіях. Уява людська настільки багата, що на парфумерних форумах почало з'являтися: "О, я чувствую тут плющ! Настоящий!", хоча плющ не пахне нічим. Хіба що зірвати кілька його різьблених глянцових листків, швидко порвати на шматочки - розтерти не вийде - увібрати носом гіркуватий зелений аромат... тисячі таких є у природі. І була б це ординарна водиця, якби не та сама нота штучної сірої амбри. Чіпкої амбри! Хвиля аромату розсіюється, тануть примарні цикламени, що у живій природі ледве пахнуть солодкавим пилом, звіюється перцева нота. Палісандрове дерево, виявляється, живе лише на картині, намальованій тушшю. Мускус, стикаючись із шкірою, тихо вібрує майже до кінця життя аромату. Але амбра все ще висить у студеному лютневому повітрі, як piano сі-бемоль другої октави, розвиваючись до межі forte, і потім обриваючись на самісінькій вершині. Добре, цикламени - плід буйної уяви художника. Можливо, ще щось із списку. Але одне - правда.

Холодні сяючі небеса.

Сила фіалки

Як жаль, що досі ніхто не додумався змішати фіалку з солоним морським вітром - то був би мій найулюбленіший аромат. Я навіть назву придумала: Фіа. З наголосом на "І". Дивовижний, ніжний та одночасно сильний, тремтливий аромат - фіалка! Давні галли посипали її пелюстками шлюбне ложе.

Колись у минулому житті я розглядала брошки з чийогось позаминулого життя - у вигляді емальових фіалок з варіативними вставками з діамантів, аметистів, топазів і перидотів. Їх було багато і всі вони відносилися до певного періоду - 19-го століття, на честь Жозефіни, фрагментарної дружини Наполеона. Жозефіна понад усі квіти любила якраз фіалки. Улюблений колір - фіалковий, ледь не кожна сукня розшита фіалками, біля грудей - букетик фіалок, у волоссі - фіалки! На будь-яке свято вона воліла отримувати тільки їх. За іронією долі, графиня Марія Валевська, коханка Бонапарта, так само їх любила. Може тому польські парфуми Pani Walewska, шалено популярні серед радянських жінок, теж містять сильну фіалкову ноту?.. Сара Бернар, за спогадами, була просотана запахом цих квітів. Приблизно раз на 20 років той чи інший парфумерний інгредієнт входить у моду, але фіалка взяла паузу надовго. Після пишнот 1980-х, люди довго надавали перевагу футуристичним ароматам, ароматам однієї ноти чи цитрусовим. Фіалки залишалися в минулому, десь на зламі art nouveau та art decо.

Сьогодні я відкрила баночку з джемом із фіалкових пелюсток - смачно, ніби тобі шість років і ти лизьнула мамину пудру. Ще тиждень і у Тулузі розпочнеться велике свято - Toulouse Violet Festival. На вулицях продаватимуть милі букетики, цукерки у вигляді квіточок, зацукровані пелюстки і навіть лікери, того ж темно-лілового відтінку. Так дивно! Я не знала про лютневу фіалкову вакханалію на півдні Франції, але вже кілька років підряд саме цього місяця я користуюся парфумами з її нотою, хочу більше цього запаху і цього лілового присмерку - загорнутися у шовковистий прохолодний кокон і переживати останні дні зими. Але з першими ж днями весни я забуваю про фіалку аж до наступного лютого.

З вправністю жонглера використовує фіалку Герлен - це знають всі і переповідати ще раз про його ігри у присипаних мерехтливою пудрою фіалкових садах не має сенсу. Справжні відкриття чекають у інших, несподіваних місцях. І це зовсім не Капелюшник, Stephen Johns Millinery CdG, а маловідомий у нас Grey Flannel Geoffrey Beene for men - пахне і квітами, і коренем її. Спочатку холодна, як зоряний пил, і металічна, згодом вона теплішає, підсолоджується і розцвітає. Але ніколи, ніколи цей запах не стає веселим, дзвінким і плотським. Пармськими фіалками зазавичай пахнуть нещасливі книжкові герої.