Перший день Весни-2015

Два роки тому я знала, що буде завтра, а літо було розписане ледь не по годинах. Рік тому я не знала, що чекає на мене завтра. Сьогодні - так само. Яка дурість - всі ці сподівання на майбутнє, на Той День, коли... Адже життя існує лише у теперішньому часі. Минуле мертве, а майбутнє виявляється завжди недосяжним. Нарцис у горщику на підвіконні коливає свої квіти у такт протягам - ще не настали місяці без букви "р", у які - так казала моя няня - можна ходити без шапки і лежати на підлозі. Він теж - складова весни, завжди скороминучої і ніжної. Його трубка, біла трубка, схожа на грамофонну, але на щастя не видає ніяких звуків. Це тільки малі діти, якщо довго сидіти на підвіконні і споглядати біг хмар, можуть вловити тонкий шерех, квітковий ритм, і зрозуміти мову квітів. А я дістаю улюблені нарцисові парфуми, бризкаю на руки, волосся і заглибинку між ключицями, і на мить зупиняю біг годинникових стрілок. Заплющую очі, вдихаю і рахую: раз, два, три! І немає нічого, крім щемкого весняного запаху у темноті. Любов.