Невчасні

"Так прийнято". Я ненавиджу цю сентенцію, і хоча не є бунтаркою по життю, постійно порушую усталені норми, звісно, якщо це законно і якщо обидвоє мої дідусі на небесах не червонітимуть за мене. У листопаді, з настанням перших серйозних холодів, п р и й н я т о носити важкі, багаті, пряні, східні,, солодкі парфуми. Словом, ті, що зігрівають та не губляться у ревінні бензинових моторів та -5 за Цельсієм. Інколи я піддаюся загальним настроям, замотуюся у пледи, пашміни та якнайтовстіші кашмірові пуловери, а на усю цю теплінь бризкаю два-три рази з флакона Mira-Bai Chopard, Shalimar чи хоча б Magie Noir, але таке триває недовго. Рука рвучко вихоплює з полиці виразно квітковий соліфлор і - Hello, I love you, - наспівують невидимі моррісони, а просто на київську грязь линуть мімози, півонії, бузок, - уся та ботаніка, що від неї сміється серце, починаючи з березня.

Чим пахтилася я кожного листопада?

- Tresor Lancome пам'ятного 1999-го, мініатюрка, подарована шкільною подружкою. Згодом на пам'ять про наші новорічні пригоди я купуватиму їх знову і знову - Champs Elysees Guerlain, з 2000-го року, тонкі, надзвичайно тендітні парфуми - Guerlinade Guerlain,..фьюїть! 2014-й рік, минулого листопада найбільше хотілося бузку і машину часу - Peoneve Penhaligon's, листопад 2015-го

Звісно, це не весь перелік. Мені згадуються деканти бузкового парфуму від Frederic Malle, конвалії...будьмо чесними - ліси конвалій. І раритетні герленівські Muguet, і Diorissimo у різних концентраціях та віку, від щойнонародженого до поважного. Мушу визнати, що прабабця краща за онуку!.. Знову ж-таки, конвалія від англійців Penhaligon's, мила, хороше несучасна.

Приморожене болото калюж, газ і бензин, закутаний людський тлум - мій Київ зустрічає чергову зиму, яку, кохану, чиновники почали поділяти на опалювальні періоди. А я несу їй півонії.