Парфумерна піжама

Всім відомо, що Мерилін Монро у якості нічної сорочки використовувала кілька крапель Chanel №5, хоча деякі злі язики по той бік Атлантики плещуть, ніби це був маркетологічний хід конем. Я ж свої змінюю ледь не щодня - сьогодні хочеться пухнастої, мов мімоза у Champs Elysees Guerlain, завтра - сплетеної з плюща та джерельної води Diptyque Eau de Lierre, а післязавтра я спатиму оголеною. І можливо, хтось вважає, що парфумитися перед сном - річ зайва, це тільки вбиває природні заахи, зокрема ті, які зчитуються лише підкіркою. Але більшість не відмовляє собі у насолоді переспати з улюбленим ароматом, адже, як казав професор парфумерії і сам парфумер Рожа Дав: "Вибір парфуму подібний до вибору коханця - із кожним ви маєте провести ніч, щоб дізнатися, чи підходите один одному".

Кілька років тому, у довоєнному житті, я провела таке опитування серед мешканців парфумерного форуму. Відповіді дивували, деякі навіть приголомшили, бо якраз очікувала, що більшість висловиться проти сторонніх осіб у ліжку, навіть якщо ці особи - леткі і невидимі. Одна пані написала, що не може заснути без міцних парфумів або чоловічих, коли її чоловік у відрядженні - так вона відчуває затишок, спокій і його близькість. Інша відмахувалася від настирливих комарів на дачі за допомогою Crystal Flowers Montale. Доросла дама підтвердила, що добре засвоїла урок Мерилін і пахтиться Chanel #5, що розкриваються вночі на сонній шкірі пудровими квітами. А інша написала: "Влітку та восени не могла заснути без Essence Narciso Rodriguez. коли настає зимова негода я переодягаюся у медову Intuition Estée Lauder. І сплю я у своїй зимовій піжамці як ведмідь у барлігу, затишно повертаючись з боку на бік у сніговій ковдрі і солодко прицмакуючи уві сні губами...".

І поки дами обмінювалися враженнями чи інколи голочками, один з небагатьох чоловіків на форумі відповів: "Подушка, на котрій спить мила, творить чудеса. Пахне жінкою. Мій улюблений запах. У базі - її парфумами. Тонко. Якщо дуже втомлений, запах нічого не важить".

Афтершоки

Розчула кілька ароматів з тих, що критикувала раніше: Alibi V Canto - це каніфоль! Прекрасний запах! Повертає у дитинство, у 90-ті, коли весь час щось паяли, - то дроти, то нутрощі телевізора і кабелі, а ще старенький радіоприймач. Так пахла книга "Королівство кривих дзеркал" - я дала її почитати однокласниці, а та повернула збірку казок через кілька місяців, просто просотану цим запахом, каніфолі, а ще гасу. Тому напевне щось у цьому є: прилизаний костюм від Джорджо Армані і аромат паленої соснової живиці.

Andromeda Tiziana Terenzi також подарувала багато приємних моментів - мускуси, використані Носом, Паоло Теренці, привабливі, заокруглені, із звивистих ліній. А ще цей аромат я відношу до категорії білих чи світлих. З такими приємно, затишно і при цьому не заспокійливо до мертвотності. Крізь мускус проступає букет квітів та виразна нота відполірованої деревини. Він міниться і грає тільки за умови великих, обвіяних вітрами просторів. Інакше звужується до одного з сучасних квіткових парфумів, пересічного громадянина у нішевому натовпі.

Сподіваюся познайомитися з аттарами від Дому Теренці. На зустрічі із шанувальниками у Києві Паоло розповів, що їхні аттари - медвяні, однієї краплини достатньо аби пахнути два дні - це справедливо для всіх аттарів. Аттар - більше, ніж парфуми, вивищеніше. По суті це пахощі, можливо, протопарфуми, здатні утворити навколо носія відчутний кокон, сплетений з ароматів. Усі аттари впізнавано близькосхідні. І страшенно цікаво, у чому ж відмінності, бо арабські я куштувала і розумію, а от італійські поки - загадка.