Афтершоки

Розчула кілька ароматів з тих, що критикувала раніше: Alibi V Canto - це каніфоль! Прекрасний запах! Повертає у дитинство, у 90-ті, коли весь час щось паяли, - то дроти, то нутрощі телевізора і кабелі, а ще старенький радіоприймач. Так пахла книга "Королівство кривих дзеркал" - я дала її почитати однокласниці, а та повернула збірку казок через кілька місяців, просто просотану цим запахом, каніфолі, а ще гасу. Тому напевне щось у цьому є: прилизаний костюм від Джорджо Армані і аромат паленої соснової живиці.

Andromeda Tiziana Terenzi також подарувала багато приємних моментів - мускуси, використані Носом, Паоло Теренці, привабливі, заокруглені, із звивистих ліній. А ще цей аромат я відношу до категорії білих чи світлих. З такими приємно, затишно і при цьому не заспокійливо до мертвотності. Крізь мускус проступає букет квітів та виразна нота відполірованої деревини. Він міниться і грає тільки за умови великих, обвіяних вітрами просторів. Інакше звужується до одного з сучасних квіткових парфумів, пересічного громадянина у нішевому натовпі.

Сподіваюся познайомитися з аттарами від Дому Теренці. На зустрічі із шанувальниками у Києві Паоло розповів, що їхні аттари - медвяні, однієї краплини достатньо аби пахнути два дні - це справедливо для всіх аттарів. Аттар - більше, ніж парфуми, вивищеніше. По суті це пахощі, можливо, протопарфуми, здатні утворити навколо носія відчутний кокон, сплетений з ароматів. Усі аттари впізнавано близькосхідні. І страшенно цікаво, у чому ж відмінності, бо арабські я куштувала і розумію, а от італійські поки - загадка.