Killed by a perfume

Рівень спецслужб визначається їхніми, даруйте за тавтологію, спецопераціями. Я аплодувала британській MI-6, співробітники якої зламали сайт Аль-Каїди і замінили на ньому посібник для терористів-початківців на рецепт прекрасних тістечок. Будь-хто, зайшовши на той сайт у розділ про виготовлення бомби, потрапляв на рецепти кондитерських виробів. Жарт британських спецслужб був сприйнятий вкрай вороже: можна тільки уявити лють терористів і приємні прохолодні посмішки кібервідділу розвідки Об’єднаного Королівства. Красиво? Так.

З дитинства обожнюю британський гумор.

Отруйні парфуми як знаряддя помсти вряди-годи фігурують у детективних романах, надрукованих на дешевому папері. Яскраво пам’ятаю один такий з дитинства. У 90-х було сутужно з грошима, тому моїм батькам на свята друзі часто дарували картини, якісь старовинні, але не дуже цінні дрібнички (вони циркулювали з сім’ї у сім’ю) чи книги. Звісно, книги частіше. І от серед романів Ле Карре і Агати Крісті невідь-звідки з’явилася книжечка у м’якій палітурці, з намальованою на обгортці мертвою жінкою, яка стискала у руці флакон. Детектив називався «Смерть в День народження» і йшлося там про колишню кінозірку, яку вбили, наливши отруту у подаровані парфуми «Grandeur». Акторка, міс Белламі, була поведена на парфумах.

— Можна сказати, контрабанда з Парижа, — цокотіла Роузі. — Тут іще не з’явилися. Кажуть, крапнеш трішки за вушка, а ефект такий, що супутники зійдуть з орбіт.

Міс Белламі неодмінно захотіла відкрити парфуми. Торкнувшись пробкою до зап'ясток і понюхавши, вона урочисто виголосила:

— Роузі, це невимовно! Я можу просто заридати. Чесне слово!

— Непогані, так?

— Флорі наллє їх у мій пульверизатор. Негайно. Поки за них не схопився Берті. Адже ти знаєш його...

Перед тим, як тріумфально з’явитися перед гостями, вона щедро на парфумилася і… пішла на зустріч з небесами.

В оригіналі роман називається «False Scent».

Я згадала цю історію, коли з’явилися новини про отруєння у британському містечку Еймсбері жінки, яка на своє нещастя, звернула увагу на флакон дорогих парфумів, що лежав просто неба. Згодом виявиться, що там містилася смертельно небезпечна речовина «Новічок», якою до того отруїли колишнього подвійного агента, російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньку Юлію у Солсбері, розташованому неподалік. Британські спецслужби певні, що сліди «Новічка» ведуть у «Россия, Кремль, до востребования».

Можливо, продажі парфумів, що натякають на отруту, тепер впадуть – для психіки то вже занадто, коли зло спотворює все, навіть світ запахів, покликаних прикрашати і нести радість. «Poison» by Dior та його фланкери вже не здаються такими таємничими і прекрасно-хижими. У назві «Killing me slowly» by Killian є щось зловісне. При цьому я зовсім не хочу, щоб парфуми називали лише верескливо-щасливими слівцями чи ботанічними іменами. Я доросла дівчинка – знаю, парфумери запах отрути передають за допомогою важких нот квітів туберози або хімічно сконструйовану ноту мигдалю. Louve Serge Lutens – еталонний парфумерний мигдаль, прикрашений жасмином і амброю.

Louve з французької – вовчиця.