Фух - хмарка апельсинових квітів L'Artisan, интересно, как ты там, буду думать, что в порядке, все в порядке, ля мажор, ніч на душі і на годиннику, стріли наготові, але навіщо? Терзает ночь мои опухшие веки... моя любовь осталась в двадцатом веке, це Земфіра, незефірна і навіть гірка, прямий ефір, червоний вогник. Завтра буде місто, спека і пил останніх днів серпня і безжурні, о, наші спільні парфуми, прогулянки міста, схожі на безплідні пошуки, я буду сама і все буде добре, на хер мне город, в котором... Глюк!
Флердоранжеві ліси ласкаві, тільки не злися, прошу, зніми чорне, бо не варто, лабіринти міста, де знайома кожна шпаринка, а знаєш, у нас тут не Лондон і не Марсель, і не Страсбург, интересно, как ты, концерт 31-го серпня і повень сяятиме на повні груди, король оранжевое лето, гроші розчиняються в терміналах, сохнуть квіти, їх золотавий запах, -ах, -ах, ну мереживо, моя любов, я никогда, никогда тебя не оставлю, гігабайти фотознімків, рухайся за лінією баса, відчуваю сліди, забудь той мотлох, прошу, все добре, чужі очі і спини, слава винахіднику чорних окулярів, мої Wayfarer, так, shush, baby, shush, так холодно було в тій львівській квартирі, до кісток, я звикаю, але чуєш, я піймала рибку в чашку, срібну рибку в чашку з трояндочками і блядськими херувимчиками, Антананаріву і пиво, Тегусігальпа і риб'ячі скальпи, у мене без-сон-ня, один слоник, два слоники, три, серветочки і буфет, ще крок і екзистенціальний гаплик, і як тут було не проґавити персеїди і леонідії, але то був знак, рибка в чашці, а півжиття назад суцільне чекання, не мовчи, не мовчи, бо це ще складніше, тиша схожа на прірву, часу хіба що до наступного літа, бродить меланхолія навшпиньки, этот танец танцуют все девочки моего роста, просто подивися на дрібниці інакше, аромат моїх парфумів пам'ятатимеш довіку, коні не винні і я теж, подивися в очі, там ключики...
Флердоранжеві ліси ласкаві, тільки не злися, прошу, зніми чорне, бо не варто, лабіринти міста, де знайома кожна шпаринка, а знаєш, у нас тут не Лондон і не Марсель, і не Страсбург, интересно, как ты, концерт 31-го серпня і повень сяятиме на повні груди, король оранжевое лето, гроші розчиняються в терміналах, сохнуть квіти, їх золотавий запах, -ах, -ах, ну мереживо, моя любов, я никогда, никогда тебя не оставлю, гігабайти фотознімків, рухайся за лінією баса, відчуваю сліди, забудь той мотлох, прошу, все добре, чужі очі і спини, слава винахіднику чорних окулярів, мої Wayfarer, так, shush, baby, shush, так холодно було в тій львівській квартирі, до кісток, я звикаю, але чуєш, я піймала рибку в чашку, срібну рибку в чашку з трояндочками і блядськими херувимчиками, Антананаріву і пиво, Тегусігальпа і риб'ячі скальпи, у мене без-сон-ня, один слоник, два слоники, три, серветочки і буфет, ще крок і екзистенціальний гаплик, і як тут було не проґавити персеїди і леонідії, але то був знак, рибка в чашці, а півжиття назад суцільне чекання, не мовчи, не мовчи, бо це ще складніше, тиша схожа на прірву, часу хіба що до наступного літа, бродить меланхолія навшпиньки, этот танец танцуют все девочки моего роста, просто подивися на дрібниці інакше, аромат моїх парфумів пам'ятатимеш довіку, коні не винні і я теж, подивися в очі, там ключики...
Комментариев нет:
Отправить комментарий