Тричі мені являлася...

Я не великий шанувальник поезії Івана Франка, ба, навіть віршованого слова взагалі. Проте існують такі рядки, які хочеш ти цього чи ні - зачіпають щось усередині і спливають потім в пам'яті у найнесподіваніші моменти. Цей вечір - коли нікого немає вдома - я присвячую своїм скарбам: передивляюся їх, зважую у руці важкі флакони, нюхаю, обережно викрутивши кришталевий стоппер, деякі розставляю так, щоб кидалися в очі і назавтра можна було відкрити їх і нанести по крапельці за кожне вушко... Кожні парфуми - окрема історія, але історій кохань насправді серед цієї моєї орди, якщо хочете - вірної армії парфумів - набереться хіба що зо три. Тричі мені являлася любов... ...Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина...

Це звісно квіткові ніжні Ocean Dream, прозорі і такі юні, що з їх ароматом, у якому немає нічого багатого, розкішного і урочистого, здається... що ти щасливий. Навіть коли це не так. "Ну що ти, що ти, - нашіптують вони мені, - осінь мине, сніг мине, а потім знову буде весна, і Венеции юные скрипки/Распоют твою грусть/Растанцуют тоску и печаль!". Незважаючи на такі чесноти, я користуюся ними рідко, бо юність окрім того, що вона прекрасна, - беззахисна. ...Явилась друга — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона Відсунула і шепнула таємно: "Мені не жить, тож най умру одна!" І мовчки щезла там, де вічно темно... Світські парфуми, у палітрі яких є тисячі образів, від Маргарет Тетчер до літературної графині Анастазі де Ресто, - необхідність. Бездоганні манери, вміння тамувати пристрасті за ввічливою холоднуватою посмішкою - ох, можна все це ненавидіти, кричати на кожному базарі про цінність наївності, безпосередньості і простоти, але успіх любить висококласних акторів. Таких, як парфуми Nina 1987 від Nina Ricci: прохолодні альдегіди, ввічливі, з дещицею тонко змеленої пудри. Не забудьте про замшеві рукавички кремового кольору. ...Явилась третя — женщина чи звір? Глядиш на неї — і очам приємно, Впивається її красою зір. То разом страх бере, душа холоне І сила розпливається в простір. Спершу я думав, що бокує, тоне Десь в тіні, що на мене й не зирне — Та враз мов бухло полум'я червоне. За саме серце вхопила мене, Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась І смокче кров, і геть спокій жене...

І женщини, і звірі - земні істоти з плоті і крові, нездатні живитися казками чи, хай буде, спогляданням променів сонця на воді. (Втім, піраміда Маслоу їм важлива від початку до кінця). Що може бути більш земним у парфумерії, ніж запах шкіри? Вибрати є з чого - іспанські тонко вичинені шкіри, оттоманський сап'ян, груба волова, з різкуватою ноткою дьогтю, просотані амброю і квітковими есенціями вироби французів та італійців - була би сила! Сила - носити такий аромат. Вп'ятися кігтями у чиюсь душу і з жадібністю берсерка висмоктати... ось тобі, клятий, знатимеш, як закохуватися у ту, що має тисячу облич і ніколи не скаже, яке саме - її. *Dior Leather Oud photographed by Diego Porcel