Маргарита збирається на бал

Я знала, що у суботу буде бал, і з шафи треба діставати для примірки мерехтливі вечірні шати, туфлі на тонких підборах, парфуми і веселощі... Напередодні нескінченний трудодень, замогильний кашель та навіть невдалий стрибок з коня після вправ не змогли змінити мого настрою - провітрити одну із своїх гарних шовкових суконь і потовктися у радісному гамірному натовпі колег і незнайомих людей. Власне, словом "бал" назвала корпоративну вечірку не я, а моя донька. - О-о-о, ти їдеш на бал! - Єва заплескала в долоньки, дивлячись на моє вичепурене відображення у дзеркалі.

А вранці моє праве коліно боліло так, ніби його всю ніч поспіль цілували шибеники, і я ще пару годин запивала солодким чорним чаєм якісь погані сни. І думала - їхати чи не їхати. Лелітки на сукні тьмяно виблискували, ряд туфель, - наче солдати у почесній варті, - стояв під стіною. Можна вибрати сап'янові бежеві - з ліловими ремінцями, лискучі лакові чорні, чи італійські - з чорного єдвабу, червоні замшеві з гострими носиками... А ще не забути про довжелезну низку перлів - у рядку "дрес-код свята" заявлено - Gatsby, то намисто буде доречним. А який прислали з Лондона крем! Пахне - будуаром! Себто пудрою, білим мускусом і зацукрованими корінцями дягеля. І залишає на шкірі сяйво... К бісу все це, подумалося, ні, не поїду, попереду ще три тисячі передноворічних і новорічних вечірок, з піснями, танцями і ананасами у шампанському. Встигнемо. Та й Френсіс Скотт Фітцджеральд не найулюбленіший мій письменник, а в епосі art deco я ціную усе, крім стилю одягу - не люблю ті капелюшки-клоші, шик-блиск і занижені талії, а психіка, скалічена базарними турецько-китайськими текстильними виробами з пір'ям, лелітками і стразами - так, у нас таке завзято купують і носять, носять, носять! - відмовляється сприймати щось блискуче у моєму гардеробі.

Але у голові засіла згадка про зацукрований дягель і вертілася, мов надокучлива дзеленчлива осіння муха. І я відкрила шафку з парфумами - мій центробанк, моє сховище і чорний ящик. На верхній поличці першим стояв декант Angelique Noir Guerlain, майже пустий. Я витрусила на себе останні краплі і... механічно натягнула сукню. ...Дякую всім за вечір, це було надзвичайно!