Історія одного розчарування

Вони ще не встигли потрапити толком до нашої країни, як вже стали раритетними. Ів-сен-лоранівське творіння, парфуми Vice Versa - у маєстатичному флаконі з важкою кришкою у вигляді піки. Щасливці за кордоном мали змогу купити їх у наборі з брошкою у вигляді тієї ж піки. Як завжди буває у випадках, коли кохання платонічне, в умовах реальності форма виявилася кращою за зміст. Ні, хімія шкіри тут ні до чого. Рожева рідина у флаконі пахла солодкаво і трохи нафталіново - без фігуральних виразів. У шафі моєї бабусі колись лежали кульки від молі з таким самим запахом, підсолодженої отрути. Ще вона вирощує герань з великими червоними квітками, бо вірить, що її листя рятує шуби і древні вовняні та шовкові речі від цих проклятих метеликів. Дарма я не звернула увагу на назву парфумів - "Навспак", що латинською: віке верса. Мені ж у той період життя хотілося чогось справді яскравого, незвичайного, але у той же час не настільки дивного і відштовхуючого. Один з моїх гумбертів гумбертів прорік: "Занадто солодкі... не твої". У душі я погодилася, але сказала йому: "Прекрасні парфуми, особливо в епоху цих огіркових освіжувачів повітря!". Певний проміжок часу я вперто намагалася приручити Vice Versa: восени, коли димить опале листя та взимку, під час різдвяних морозів. Та нудотність нікуди не поділася, не розвіялася вітром, і флакон я подарувала мамі - як прикрасу для туалетного столика у спальні. Через кілька років, дякуючи гостям, на денці залишилося кілька крапель рожевої рідини. Ось зараз, - злякано подумала я, - зараз я витрушу останні краплі Vice Versa і розверзнуться небеса, дістануть труби архангели, а я зрозумію, якою була легковажною ідіоткою, що віддала флакон чуда! Тепер його не купиш навіть за шалені гроші, хіба шукати знайому коробочку з серцями-піками під палючим італійським серпневим сонцем на блошиних ринках!.. Спрей легко піддався і я опинилася у солодкавій нафталіновій хмарці. Хмарка розтягнулася у посмішку гумберта гумберта.