Жінка з води

Я бачила таку уві сні - вона їхала верхи на чорній Рибі-Місяць і сміялася до мене моїми ж вустами, аж бризкала тим сміхом. Приємний холод йшов від неї і відчуття терпкого щастя, - не того, знаєте, де слоники на шафі в рядок, а заборонених розкошів у синьому присмерку. Я прокинулася; у залишку того сну пахло Aquawoman, клаптями шлейфу цих парфумів. Насправді то подушка просоталася їх ароматом - від мого волосся.

Дім Rochas давно зняв з виробництва ці холодні солоно-солодкі парфуми і я ніяк не могла вполювати хоча б залишки із флаконом. І я розумію, чому. Насправді, Жінка з води не просто собі акватична водичка із морськими та фруктовими нотами. Двоє видатних японців, Issey Miyake і Kenzo Takada наприкінці зробили величезний прорив, подарувавши нам дині у морі з металічним присмаком та розплавлений гірський кришталь, але тільки Rochas домігся ідеального зваблюючого холоду. До того ж, моторошна популярність обійшла Aquawoman, рекорди продажів належать L'eau par Kenzo i потім диньовому L'eau d'Issey, що додає плюс у колонку "брати" розділеного навпіл аркуша.

І дуже добре, що час морських ароматів пройшов; серед лісу тропічної деревини, що виросла серед скла та бетону, хмар синтетичних мускусів, замінника амбри та ексцентричних молекул для пересічних простаків, ладану католицьких та православних церков, пишних садів, повних арабських троянд, з яких ніби капає загусле рожеве масло, абсолютної біло-зеленої цноти, що її хочеться обійти десятою дорогою, паризьких та пармських фіалок у цукрі, ірисів, яких заборонено не любити, легко пливти верхи на Рибі повз хвилі, лишаючи над ліжком та рятуючись роботою невидимий і разом з тим явний слід бурхливих морів. Доторкнися до аммонітів - станція Університет! Наступна станція метро Вокзальна. Обережно, двері зачиняються... - і древні слизькі пазурі проростають з розпиляних мушель у підземці посеред мого міста.

Парфумами групи "акватичні" прийнято користуватиися вдень, влітку ними пахтяться homo vulgaris, а розуміючі - коли мороз і сонце. Та якщо хочеться щастя просто тут і зараз, то пори року, час і погода ні до чого. Листопад цього року видер всіх з-під пледів, засипав хризантемами як ніколи, а потім жбурнув в обличчя сніговими голками і залив дощем. Лише один день був такимм сонячним, що для нього це було за межами пристойності. Але листопад вміє тримати у рамках себе та інших. З найщирішої бронзи, зрозуміло. Завмер дев серед куп пожухлого листя, одне око сліпе, а інше пронизує все наскрізь. Пручаєшся?.. Як забажаєш! Від бруківки відбивається легкий свист, котиться луною, і до Жінки з води пливе містом велика чорна Риба-Місяць.