Не так старі, як давні. Зламна осінь

Дорослою можна відчути себе у той момент, коли парфуми твого дитинства і юності називають вінтажами. Так сталося із Tresor Lancome, XS pour Elle Paco Rabanne, Le Roy Soleile Salvador Dali - парфуми осені-2000, мабуть, першої зламної осені мого життя. Вони яскраві і very 90's. Мускус у базі схожий у всіх трьох; аромати ці сонячні, вагомі, словом, на довгу згадку. Відкрила я їх у зворотній послідовності. Король-Сонце у чудовому флаконі із зажуреним сонечком принесли на телезйомки жіночої програми, спочатку величезний фактіс, а потім вже справжні, для більшої значущості по суті суєтного та нікому не потрібного процесу. Я пшикнула на сірий светр аромат і пішла бродити парком, старим, із величними жовтими деревами. Всі ті стиглі фрукти, канталупські важкі дині, персики, груші і мірабелі, готові луснути від медових соків, мов ніс хтось невидимий переді мною на золоченій тарелі, і прозорий вітер вересня аж просотався ними. Я йшла не у сірому светрі та пристойній - для учениць католицької школи - спідниці, а у гаптованих золотом парчевих шатах із важким шлейфом. Але звісно, лише в своїй уяві. У жовтні я познайомилася із ароматом від Дому Рабанн, вражена журнальними ілюстраціями з показу - моделі з грацією жираф, що зовсім не смішно, йшли у виблискуючих сукнях-кольчугах - тепло і метал, а тому коробочка жовтого кольору із знайомим іменем швидко опинилася у руках - кілька крапель на груди і волосся - і іланг-іланг та нарциси, терпкі жовті квіти, а ще мускус стали супутниками цього місяця. Парфуми ці й досі оldie but a goodie.

Ну і нарешті Tresor. Не видався він мені ні надто дорослим, ні надто важким. З цим ароматом я прожила попередній листопад, зберігши про нього тільки добру згадку. Усі мої тонкі вовняні светри та кремове пальто ще довго пахли ним, мабуть, аж до Нового року. Тепер я теж іду парком, у кремовому пальто Max Mara, розкресленому у велику клітинку, з коричневим плетеним коміром, що пахне так знайомо...

Коли пальто було сховане у шафу, луна від парфуму йшла щоразу, коли я відчиняла дверцята. Його назва перекладається як "скарб" з французької. І вловити Tresor тоді можна було не від дівчат ледь післяшкільного віку, а від ошатно одягнених тридцятилітніх дам, що плавно і неспішно йшли на роботу у міністерства чи посольства. Він уже втрачав популярність, на зміну йшло цунамі японських ароматів з нотами вод усього різноманіття земних водойм. А потім його почали видозмінювати, випускати фланкери на всі смаки, але лише той самий, класичний, з листопада Міленіуму, досі має цінність.