Маркіз болотяних ангелів

Це зовсім не нуар і зовсім не так солодко і ванільно, як можна подумати, дивлячись на піраміду цього аромата. Зацукрований дягель - улюблені ласощі Анжеліки, героїні любовного роману, яким зачитувалися усі дівчата в 70-80-х роках минулого століття, зокрема моя мама. У цих трав'янистих солодощах більше чогось гіркого, ніж карамельного чи кремового, крізь аромат розтертої ванільної палички скоро проступає ворожбитська отрута. Але та доза, яка за Парацельсом є ліками.

Кілька днів поспіль я постійно брала з полиці золотаву коробку, відкривала, надівала пульверизатор-грушку і зрошувала себе Angelique Noir Guerlain. Жоден парфум з лінійки L'art Et la Matiere не приніс такого задоволення. Полюблена багатьма фанами дому Герлен Cuir Beluga виявилася переоціненим пломбіром з ваніліном, присмаченим синтетичною нотою морської солі. Imperial Tonka працювали, себто розкривалися, вже краще, багатше, сильніше. Якби існував лікер з бобів тонка, то він пах би достеменно так. У моїй шкатулці з фамільними прикрасами лежать кілька цих бобів, тому з плином часу тьмяний блиск старого золота і срібла злилися для мене з їх запахом. Rose Barbare - історія не про варварство троянд, на жаль, а Cruel Gardenia - не про андерсенівську квітку і моторошність білих пелюсток біля дверей склепа з чорного мармуру... Не знаю, як саме пахнуть вірменські ліси, але Bois d'Armenie розкривається на шкірі навіть у холод демерарою і ладаном. Останній заокруглює солодка нота з відтінком ванілі, тому я позначу її як коричневий цукор. Далі мені б хотілося шафрану, вибілених сонцем простирадел - ніби з кадрів "Ашик Кериба" Параджанова, але натомість парфумер задумав там коріандр і пачулі. Ну що ж, його право!

Spiritueuse Double Vanille мала би бути спасінням для vanillaholics. І перший вдих аромата на те вказував. Подвійну дозу бурбонської мав би підкреслити ладан, і тим самим не дати їй скотитися в дешевеньку водичку для незаможних студенток. Але якраз він і перекреслює той ванільний шал. Далі в гру вступає іланг-іланг, підкислюючи букет ще більше, і від ванілі лишається спогад, а потім натяк.

Завтра знову буде Анжеліка, її зелені очі, її чаклунська болотяна трава, перетворена дбайливими монахами на солодощі. І ліки, і отрута, і насолода.

My fair оцет

Маю два флакони Guerlinade Guerlain - короля раритетів. Він побачив світ у 1998 році, щоб більше ніколи не повторитися. Перший прилетів з Великої Британії, а другого приніс атлантичний вітер з великого американського міста. До англійця ніяких питань не виникло, натомість покупка з Штатів виглядала не такою, якою б мала бути. Сам по собі флакон - чудовий, важкий, кришталевий, а от рідина у ньому... І ніби Guerlinade, і ніби ні. Вона темнішого кольору і не така прозора, а запах - від парфуму залишився скелет! І я ніяк не могла зрозуміти, що ж з ним не так. Американка швидко відповіла на мої стурбовані питання: так, дійсно, вона не зберігає парфуми у шафі. Цей прикрашав спочатку дзеркальну полицю у ванній, а потім її туалетний столик. На фото флакон стояв під лампою - щоби сяйво віддзеркалювалося у кришталевих гранях Baccarat. Коротше кажучи, мені дістався прекрасний кадавр у коштовній труні. Невідь-чому я не стала виливати аромат, а відставила флакон і забула про нього, як про поганий сон.

Позавчора я знайшла атомайзер з рештками якогось парфуму. Манісінький слоїчок лежав у ванній за шафою - завалився колись. Не нюхаючи попередньо, що ж у ньому, нанесла на зап'ястки важку краплю.

- Here I am! - сказав мені Бузковий кадавр.

Швидко змити з милом запах не вдалося і тому цілий день я провела у його компанії. Важкуватий дух перестарілого герленівського бузку перерізала незрозуміла нота. Я боролася з цією алгеброю кілька годин, аж поки не згадала про квітковий оцет. Бабуся вважала, що натерши ним скроні, можна позбавитися від мігрені. Оцет! Прекрасне вино може перетворитися на нього, а може загуснути галяреткою, від шматочка якої сп'яніє полк солдатів. Але щоб парфуми ставали оцтом - таке було вперше. Зазвичай, якщо вінтажний аромат містить анімалістичний компонент, то він псується першим. І тоді парфуми відгонять тухлятиною чи підвальною сирістю або й нещасними вуличними котами.

Guerlinade американський відстоявся з дороги, поважнів, як і личить вінтажним герленам, і один в один став як залишки аромату, знайдені мною у ванній в деканті. Він чимось навіть нагадує версію Idylle Jasmin-Lilac, але пудра і мускус останнього клубочаться у повітрі. Вода не тече навспак, оцтові не перетворитися знову на вино. Бузковий кадавр прикрашатиме столик по інший бік Атлантики. Guerlinade Guerlaine (1998) Family: floral Notes: bergamot, lilac, linden flower, rose, jasmine, violet leaf, orris, tonka bean, amber, vanilla

Сніжні пригоди

Я завжди знала, що він ідеальний для мене. Любов по фотографії, що має хеппі-енд. Гострий, проникливий, манкий! З ним неможливо йти і бути непоміченою, хоч тисячу разів скажи про себе: "невидима". Голови обертатимуться подібно до соняшників за сонцем - ви не просто чудова пара, ви - одне ціле.

Ранок настав, а він залишився.

Цей парфум.

Verveine d'Eugene by James Heeley.

Вербена Благородна у перекладі. Улюблений відтінок синього - тих її квіток.

Єдина перепона - його приголомшлива ціна. Але за справді цінне платять згідно з виставленим рахунком, не торгуючись.

Того вечора подруга необережно попросила привести її "у який-небудь красивий храм", а я маю здатність виконувати бажання і здійснювати мрії тих, кого люблю, тому за кілька хвилин ми стояли у затишному засніженому київському дворику перед вишуканою вітриною, з якої манили хутра, шовки та оксамит. Будівля у дусі belle epoque справді нагадувала церковцю, з овальними медальйонами на фасаді. Хіба дах не такий. Збоку притулився парфумерний boutique - не називати ж магазином місце, де не продається D&G! Ми зайшли - запаморочлива суміш десятків дорогоцінних есенцій вдарила в ніс і, зайшовши з морозу, на кілька секунд ми затамували подих - зима проганяє з міста бензинові випари, а залишається свіжа колюча прозорість, яку хочеться їсти і пити. Скоро і я, і вона звикли, і продавчиня у глухій чорній сукні та з татуюванням на правій руці почала бризкати на десятки блоттерів аромати, запрошуючи знайомитися і закохуватися. Вона говорила про них, мов про багатиих наречених. "Цей розкішний, з найкращих, найдорожчих матеріалів, а той - пшикнете на хутро і мужчини йтимуть за вами, як зачакловані, бо у ньому - що би ви думали? - тубероза!". Я нишком розсміялася; не люблю туберозу. І лалеко не всім подобається ця біла, солодкаво-отруйна квітка. На один запясток мені нанесли La Dame aux Camélias - Cologne de nuit - Jardins D'Écrivains. На іншу я твердо попросила саме Verveine d'Eugene, хоча наша хазяйка шлюбного агентства була не у захваті від мого вибору без весільних нот флердоранжу та тубероз і лише промовила автоматично: "Чудовий аромат!". Тим часом подругу дурманили кондитерські парфуми та ще парфуми із нотами шкіри, від яких вона відсахнулася, бо не хотіла пахнути, як її заточений у віковічну солідність чоловік. "Ті, Gigi, не підійдуть тобі", - прошепотіла вона обережно. Але я й не збиралася їх брати, лише познайомилася, ввічливо кивнула головою цій панні з обуржуазілої родини куртизанок і вишукувала очами Його.

А поки татуйована рука все підносила і підносила мені клаптики паперу, просотані духами, Paul Emilien і ще якісь, і все крутилося і мигтіло, як у вертепі. Даму з камеліями пропагували як таку, що вкладе до ніг будь-кого у цьому світі, будуарну, звабливу, потаємну, виткану з пудри та дорогих мережив. Але я їй не сподобалася, як усі панєнки з шляхетних родин. Мій піт не пахне вустрицями та ігристим вином, а у волоссі не плутається дим від сигарет. Тому примхлива пані обвіяла мене кардамонно-ялівцевим духом, що нагадував бабусині важкі старовинні шафи з білизною, перекладеною ароматним милом, і дала зрозуміти, що чудес не буде.

А вербена виявилася виткою. Зовні відстороненою, але зовсім несхожою на класичні одеколони, куди неодмінно має покласти цей компонент парфумер. Philtre d'Amour Guerlain у версії 1999 року - одного порядку з нею. Чаклунський! Той, що завжди виймає серце і нагадує про бісквітно-кам'яний запах вулиць старовинного міста з минулого життя і силу почуття, яка оберігала мене багато років, але час іде і привиди стають дедалі прозорішими і малішими...

Сніг лишався гарним доти, доки не торкався землі. Ми поверталися додому з мокрими ногами.

А я думала, любов цвіте один-єдиний раз.