Сніжні пригоди

Я завжди знала, що він ідеальний для мене. Любов по фотографії, що має хеппі-енд. Гострий, проникливий, манкий! З ним неможливо йти і бути непоміченою, хоч тисячу разів скажи про себе: "невидима". Голови обертатимуться подібно до соняшників за сонцем - ви не просто чудова пара, ви - одне ціле.

Ранок настав, а він залишився.

Цей парфум.

Verveine d'Eugene by James Heeley.

Вербена Благородна у перекладі. Улюблений відтінок синього - тих її квіток.

Єдина перепона - його приголомшлива ціна. Але за справді цінне платять згідно з виставленим рахунком, не торгуючись.

Того вечора подруга необережно попросила привести її "у який-небудь красивий храм", а я маю здатність виконувати бажання і здійснювати мрії тих, кого люблю, тому за кілька хвилин ми стояли у затишному засніженому київському дворику перед вишуканою вітриною, з якої манили хутра, шовки та оксамит. Будівля у дусі belle epoque справді нагадувала церковцю, з овальними медальйонами на фасаді. Хіба дах не такий. Збоку притулився парфумерний boutique - не називати ж магазином місце, де не продається D&G! Ми зайшли - запаморочлива суміш десятків дорогоцінних есенцій вдарила в ніс і, зайшовши з морозу, на кілька секунд ми затамували подих - зима проганяє з міста бензинові випари, а залишається свіжа колюча прозорість, яку хочеться їсти і пити. Скоро і я, і вона звикли, і продавчиня у глухій чорній сукні та з татуюванням на правій руці почала бризкати на десятки блоттерів аромати, запрошуючи знайомитися і закохуватися. Вона говорила про них, мов про багатиих наречених. "Цей розкішний, з найкращих, найдорожчих матеріалів, а той - пшикнете на хутро і мужчини йтимуть за вами, як зачакловані, бо у ньому - що би ви думали? - тубероза!". Я нишком розсміялася; не люблю туберозу. І лалеко не всім подобається ця біла, солодкаво-отруйна квітка. На один запясток мені нанесли La Dame aux Camélias - Cologne de nuit - Jardins D'Écrivains. На іншу я твердо попросила саме Verveine d'Eugene, хоча наша хазяйка шлюбного агентства була не у захваті від мого вибору без весільних нот флердоранжу та тубероз і лише промовила автоматично: "Чудовий аромат!". Тим часом подругу дурманили кондитерські парфуми та ще парфуми із нотами шкіри, від яких вона відсахнулася, бо не хотіла пахнути, як її заточений у віковічну солідність чоловік. "Ті, Gigi, не підійдуть тобі", - прошепотіла вона обережно. Але я й не збиралася їх брати, лише познайомилася, ввічливо кивнула головою цій панні з обуржуазілої родини куртизанок і вишукувала очами Його.

А поки татуйована рука все підносила і підносила мені клаптики паперу, просотані духами, Paul Emilien і ще якісь, і все крутилося і мигтіло, як у вертепі. Даму з камеліями пропагували як таку, що вкладе до ніг будь-кого у цьому світі, будуарну, звабливу, потаємну, виткану з пудри та дорогих мережив. Але я їй не сподобалася, як усі панєнки з шляхетних родин. Мій піт не пахне вустрицями та ігристим вином, а у волоссі не плутається дим від сигарет. Тому примхлива пані обвіяла мене кардамонно-ялівцевим духом, що нагадував бабусині важкі старовинні шафи з білизною, перекладеною ароматним милом, і дала зрозуміти, що чудес не буде.

А вербена виявилася виткою. Зовні відстороненою, але зовсім несхожою на класичні одеколони, куди неодмінно має покласти цей компонент парфумер. Philtre d'Amour Guerlain у версії 1999 року - одного порядку з нею. Чаклунський! Той, що завжди виймає серце і нагадує про бісквітно-кам'яний запах вулиць старовинного міста з минулого життя і силу почуття, яка оберігала мене багато років, але час іде і привиди стають дедалі прозорішими і малішими...

Сніг лишався гарним доти, доки не торкався землі. Ми поверталися додому з мокрими ногами.

А я думала, любов цвіте один-єдиний раз.