Маркіз болотяних ангелів

Це зовсім не нуар і зовсім не так солодко і ванільно, як можна подумати, дивлячись на піраміду цього аромата. Зацукрований дягель - улюблені ласощі Анжеліки, героїні любовного роману, яким зачитувалися усі дівчата в 70-80-х роках минулого століття, зокрема моя мама. У цих трав'янистих солодощах більше чогось гіркого, ніж карамельного чи кремового, крізь аромат розтертої ванільної палички скоро проступає ворожбитська отрута. Але та доза, яка за Парацельсом є ліками.

Кілька днів поспіль я постійно брала з полиці золотаву коробку, відкривала, надівала пульверизатор-грушку і зрошувала себе Angelique Noir Guerlain. Жоден парфум з лінійки L'art Et la Matiere не приніс такого задоволення. Полюблена багатьма фанами дому Герлен Cuir Beluga виявилася переоціненим пломбіром з ваніліном, присмаченим синтетичною нотою морської солі. Imperial Tonka працювали, себто розкривалися, вже краще, багатше, сильніше. Якби існував лікер з бобів тонка, то він пах би достеменно так. У моїй шкатулці з фамільними прикрасами лежать кілька цих бобів, тому з плином часу тьмяний блиск старого золота і срібла злилися для мене з їх запахом. Rose Barbare - історія не про варварство троянд, на жаль, а Cruel Gardenia - не про андерсенівську квітку і моторошність білих пелюсток біля дверей склепа з чорного мармуру... Не знаю, як саме пахнуть вірменські ліси, але Bois d'Armenie розкривається на шкірі навіть у холод демерарою і ладаном. Останній заокруглює солодка нота з відтінком ванілі, тому я позначу її як коричневий цукор. Далі мені б хотілося шафрану, вибілених сонцем простирадел - ніби з кадрів "Ашик Кериба" Параджанова, але натомість парфумер задумав там коріандр і пачулі. Ну що ж, його право!

Spiritueuse Double Vanille мала би бути спасінням для vanillaholics. І перший вдих аромата на те вказував. Подвійну дозу бурбонської мав би підкреслити ладан, і тим самим не дати їй скотитися в дешевеньку водичку для незаможних студенток. Але якраз він і перекреслює той ванільний шал. Далі в гру вступає іланг-іланг, підкислюючи букет ще більше, і від ванілі лишається спогад, а потім натяк.

Завтра знову буде Анжеліка, її зелені очі, її чаклунська болотяна трава, перетворена дбайливими монахами на солодощі. І ліки, і отрута, і насолода.