Заново відкрила

Коли на початку нульових я влаштувалася на першу, таку дорослу і серйозну роботу, то звісно, почала купувати парфуми не у вигляді мініатрок, а флаконами. Одними з перших були зеленаві і океанські Acqua di Gio Giorgio Armani. Жіноцтво все ще масово хворіло на L'eau par Kenzo, втілення баштанної свіжості. Мені ніколи не хотілося бути дублем, наслідувачкою. І тому я шукала на літо щось легке, повітряне, але без огіркових чи диньових нот. Але я навіть не сподівалася, що проста водичка може так розкритися! Спочатку я не зрозуміла у чому річ і весьдень намагалася вловити дивовижний квітковий шлейф - подумалося, що це хтось із знайомих чи колег щойно пройшов коридором. Навіть перепитала дівчат, хто сьогодні у яких парфумах. Вони називали різні імена, запам'ятався Incandessence (Avon), L'eau d'Issey Miyake, "білий" Kenzo. Що таке? Хто приніс із собою той свіжий букет, відчуття якого переносить на скелясті береги зеленого моря?

Я.

Мої Acqua di Gio.

Ці парфуми не можна віднести до групи квіткових чи морських. Маестро Армані - геній крою. Всі обриси елегантні, лінії довершені. Неможливо вловити момент, коли зелень соковитих стебел змінює аромат бриза. Ніякої солодкості, чим грішать всі італійські парфумери. Але запах чуттєвий, навіть дуже. Учора я забула про це і, взявши з полиці давно забутий флакон, куплений позаминулої зими на знак ностальгії та днів, коли ти хочеш напарфумитися і не знаєш чим, щедро розпилила аромат на волосся, спину і під колінами. Вже у балетному класі, змокнувши після екзерсисів біля станка помітила, як люди тягнуть носами і їм приємно. Дорогою додому зі мною двічі намагалися познайомитися хлопці, які годяться мені у ну дуже молодші брати. А перед пранням понюхала трико - неперевершено. Хто сказав, що спокушають лише солодощами та тваринними ароматами? На офіційному сайті вказано наступне: "Acqua di Gio blends fresh notes of melon and pear with an armful of hyacinth, jasmine, rose and lily. At the base, a wake of musk and sandalwood caress the senses with sensuality and serenity." Все правда про чутливість, безтурботність і гіацинти, а ось динь там немає. За ними - до Міяке.

Та на жаль, парфуми саме у цій формулі видатний італієць вже не випускає. Їх замінили інші, з подібною назвою та у подібної форми пляшечці, але той чар зелених квітів з морських берегів та чистого і розімлілого після купання тіла, зник. Інший кутюр'є, американець Ральф Лорен, вчинив краще - просто припинив продажі прекрасного Glamourous, - то аромат розлитих на світанку пахощів білої акації. За Glamourous сумую, але не втрачаю надії вполювати флакон чи два. Я купила його, якраз використавши свою першу "акву" від Армані. Аромат рекламувала актриса Пенелопа Крус, але це той випадок, коли обличчя не пасує запахові. У ньому немає темпераменту, а є блаженство, розкіш, потаємна радість.