Крижане простирадло

Іноді я не слухаю свою інтуїцію, а тому бажане віддаляється у часі. Але все ж, якщо щось записано на золотих скрижалях долі, то неодмінно станеться. Я вже розповідала історію про новорічні парфуми, навколо яких кружляла насправді ледь не з лютого вже минулого, 2017 року, а отримала під ялинку, так би мовити, під завісу. Це були L'eau Serge Lutens - абсолют чистоти, аромат занесених з вулиці скрижанілих лляних простирадел, сяючих від інею та тієї особливої білості, білосніжності. Другими улюбленими зимовими парфумами є Eau de Lierre Diptyque, що у перекладі "Плющова вода". Це також прозорий строгий аромат з натяком на тепличні квіти цикламенів. Моя фотограф, МаРись, вважає, що вони пахнуть крейдою. Я сперечаюся і доводжу, що там є щось, схоже на запах гілок омели. Треті - чудовні Aquawoman Rochas, нині рідкісні, а тому я не можу користуватися ними так довго, як хочу, і дістаю важкий скляний флакон-мушлю кольору егейських хвиль тільки у особливі моменти.

...Сьогодні уві сні така хвиля накрила мене з головою, коли я сиділа на березі моря, розмірковуючи: Егейське воно чи Мармурове? Вода була теплою і прозорою, і мінилася то блакитним, то смарагдово-синім. До чого б це?

Перед Різдвом і Новим роком я часто натикалася на спогади про підготовку до свят людей, старших за мене, які добре пам'ятають життя за СРСР, а не фрагментарно: цукерки, дідо, човен, величезна древня шафа. І часто серед приємних моментів минулого вони згадують тонкий запах маминих парфумів і... скрижанілих простирадел, занесених з вулиці чи горища у теплу кімнату, де вже стоїть ялинка, а паркет блищить від мастики. Я читала один з таких і довго ті враження не відпускали мене. Йшлося про цілий обряд! Спочатку білизну виварювали у величезних виварках, натирали господарчим милом, прали, полоскали у кількох водах, а потім ще й підсинювали і накрохмалювали. Простирадла, наволочки й підковдри розвішували на горищі, але не як заманеться. То було білизняне військо, вишикуване у парадному розрахунку - своєрідний тест на гарну хазяйку. Моя мама його провалила - вона з тих, кого кличуть не "жіночко", а "дама". Найстрашнішим для неї у молодості було те слово "хазяйка". Вона мазала за вушками "Climat Lancome" і, потягуючись як кицька, говорила: "Треба бути жінкою, а не агрегатом". Щиро дивувалася, як можна лишитися при здоровому глузді після такої роботи. Бабуся обряд підсинювання проводила, але простирадел ніколи не крохмалила, бо це не дуже добре для здоров'я та й відчуття цупкої, майже хрумкої тканини до тіла - не з приємних... І от простирадла, задубілі від пральних знущань і мінусової температури, шатами Снігової королеви розкидаються на дивані, кріслах і стільцях. Повільно м'якшають, і саме в цей момент наповнюють дім надзвичайно приємним ароматом. Трохи згодом, під гарячою праскою, цей запах стає концентрованим, а духи дому - радісно-піднесеними. Паркет натирається мастикою. Далі - час прикрашати ялинку. Ялинкові іграшки і срібний дощик теж мають свій особливий запах. Хвоя, лаванда, зимова ніч і новорічні прикраси були складовими тих чар. Спокійно на душі, коли бачиш їх, заточених у флакони, і будь-якої миті можеш вивільнити ту тиху радість.