Споглядаючи Андромеду

Літо-літо, куди тебе подіти? Розкладу тебе по шухлядках. А найпотаємніше заховаю якнайдалі, ключа викину у море, цього разу Середземне.

Сьогодні я у парфумах американця Calvin Klein, Truth. Важкий скляний флакон неправильної геометричної форми прилетів з Штатів кілька років тому. І в мене вже були вони, але у слабшій концентарції, а тому солодші. Пагони бамбука, щойно зрізані, Кляйн присмачив ваніллю. Гарно, і так пасує до липня. Так само як - відмотуємо магнітну плівку навспак на 15 років - до моменту моєї роботи у світлій маленькій редакції газети. Мене вважали за вундеркінда, хвалили тексти і незвичайні запитання до співбесідників. А я мріяла про інше. Нікому не хочеться бути маленьким коліщатком у великому возі. Закінчилися ці парфуми - звільнилася і я.

Вчора прийшла посилка з Glamourous Ralph Lauren, нині рідкісною парфумованою водою. І що ж? Верхні ноти непоправно скалічені. Щороку тане можливість купити їх такими, якими вони були 14 років тому, коли мої львівські липневі ранки починалися з цього аромата. Нестійка формула... А шкода. Мало кому вдається досягти холодної солодкості і настільки манкого шлейфа, у якому заплуталися задушливі квіти акації та туберози. Від того закладеного у композицію холоду білоквітковість тане, прозорішає, і з флакончика виринають численні привиди пелюсток, щоб привітати нову Офелію.

Минулий вікенд я провела в Аланії. Зараз там шалена задуха, хаммам на вулиці і біля морських берегів, зранку небо оманливо хмарилося, але дощу не обіцяло. Жити можна було хіба у морі, відштовхнувшись від пірса і пирхнувши середземною водою у табличку кількома іноземними мовами: за буйки не запливати. Як водиться, зайвих ароматів у спеку не хочеться та й не кожен виживе у високій температурі. Прекрасні гурії у буркіні пахтилися щедро, навіть дуже, "монталями" і бутіковими Chanel. Старші жінки, запнуті у чаршафи і хустки, обирали аттари із олійною трояндовою нотою. Я теж взяла герленівську троянду з орієнтальної колекції аби менше кидатися у очі білою шкірою та надто світлим тут волоссям, хоча воно насправді темно-русяве. Троянду відклала у перший день і дихала свіжістю після масажу мильними хмарами у хаммамі... Ніяких удів, модних у нас, або незрозумілих (їм?) ароматів Сержа Лютенса. Вони щиро зацікавилися моїми парфумами і на пташиній суміші арабської, англійської і ще якоїсь мови здивувалися, бо ніколи не чули імені італійців Terenzi. Тендітна сила, закладена у тих парфумах, найкраще пасує до літа і липня у спекотних країнах. Не любите уд (oud) - обирайте мускус. Я написала на готельному папірчику: Andromeda & White Fire by Tiziana Terenzi і страшенно збурила їхні ніжні полохливі серця, коли вручила маленькі віалки з цими ароматами. "Андромеда" викликала правдивий захват. Для мене теж це сильний аромат вітрил, хвиль, мотузок, мускусу і нічних небесних квітів, що позирають на нас згори. Я ношу її, коли вдягаю свою особливу сукню, білу у широкі сині смуги, довгу аж до кісточок.

А ще зі мною у день від'їзду та день повернення додому була моя Aquawoman Rochas. Добре, що не взяла її з собою - русалки можуть вкрасти душу і спогади.