Майстер-клас парфумера з Великим Серцем

На термометрі 38, за вікном мряка і +1, голос зовсім пропав, а попереду – майстер-клас іспанського парфумера Рамона Монегаля, який офіційно був Носом іспанського королівського двору. Рамон створив парфуми на честь України і прилетів до Києва на кілька днів - презентувати їх. Ми вже зустрічалися під час благодійного аукціону, на якому він бився за флакон тих-таки парфумів - гроші йшли на покупку медичних сумок для лікарів у зоні АТО на Донбасі, а потім на радіо, де я вела з ним інтерв'ю. The New One - так називаються парфуми про Україну - і я знімаю капелюшка, свого улюбленого, синього оксамитового - перед Рамоном і людьми, які все це придумали, адже нарешті з'явився маркер, за яким будуть знати і асоціювати нас у світі білому. Бо скільки можна вже тих срібних тризубців на шкіряних мотузочках та вишиванок з синтетики?.. Під час інтерв'ю Рамон зауважив, що його країна також пережила війну і дав пораду - залишатися оптимістами. Без цього неможливо перемогти.

Я купую потужні пігулки від застуди, дістаю свій головний антидепресант і іммуномодулятор – червоні замшеві туфлі на приголомшливій шпильці 13 см - і їду. Дорогою думаю: чим напарфумитися? На диво, ніс гостро відчуває запахи, хоч і трохи викривлено – від солодких трохи паморочиться в голові, а терпкі і прозорі хочеться вдихати і не видихати. У сумці лежить декант з рідкісним Fleur de Narcisse L’Artisan – ідеально: хіба можна йти на зустріч з такою людиною, зробивши пшик-пшик Mademoiselle Coco by Chanel чи будь-яким іншим мильно-цукерковим компотом? У Fairmont Grand hotel злітаються світловолосі (переважно) дівчата і навколо кружляють фотографи з своїми спеціальними парасолями. Слухачкам роздають червоні папки і білі олівці: «можливо, захочете записати щось цікаве про парфуми». Пізніше виявиться, що грифель мого олівця спишеться занадто швидко… А потім папки із смужками паперу, просотаними різними парфумерними інгредієнтами. Рамон - невисокий, підтягнутий і сивий, завжди у костюмі, з м’якою усмішкою і всерозуміючими темними очима. Я не вловлюю від нього шлейф будь-якого аромату, а проте розумію, що чимось він напахчений… Маестро бере слово:

«Парфуми існують 5 тисяч років. Коли людина відкрила для себе, що через дим від спалення дерева можна просотатися запахом. Здавна люди використовували це для спокуси і для приманювання небесних сил на свій бік. Потім вони почали використовувати олії і смоли»

«Вперше згадка про парфуми з’явилася у шумерській писемності. Але розвинули культуру парфумів давні єгиптяни. Потім вона поширилася серед персів і еллінів. Олександр Македонський – розширюючи географію своїх завоювань – приніс цю культуру у Європу. Удосконалили парфуми араби, що жили на території Іспанії. Вони відкрили для людства дистиляцію і використання спирту у парфумерії. Саме з арабської культури починається історія сучасної парфумерії. Саме з Іспанії вона глобально поширилася на всю Європу»

«Парфуми завжди були важливими. Люди визначали за ними класову приналежність і багато чого іншого»

«Парфуми – це аксесуар? Ні, я не погоджуся. Парфуми мають більшу могутність і вплив»

«Мало кому відомо про ольфакторний образ. Він складається з тонких настроїв, статусу, способу життя… і він дуже рідко співпадає з зовнішнім образом людини»

«Немає хороших чи поганих парфумів. Є лише правильно і неправильно добрані»

«Людина має розуміти, ЩО вона хоче повідомити своїм запахом. Ми можемо «транслювати» богемність, елегантність, підприємливість, могутність тощо. У нас багато можливостей передавати інформацію через нюх»

«У середньому парфуми мають триматися 8 годин у трьох фазах. Оцінювати аромат потрібно протягом усіх восьми годин його життя»

«Майже всі парфуми починаються нотами цитрусових: бергамота, апельсина, юзу і герані»

«Чоловіки більше люблять квіти. Але парфумерна індустрія чомусь вирішила, що їм більше потрібні деревні аромати. А жінкам зараз – трав’янисті. На мій погляд, жінкам набагато більше пасують деревні аромати – так було з самого-самого початку… дим від спалювання дерев, пам’ятаєте? Але ми про це забули»

«Парфуми мають свою мову»

«Аромати, парфуми створені для спокуси. Але не всі запахи сексуальні. Цитрусові несуть у собі життєву силу, прозорість, ясність. Але вони не чуттєві. Зелені ноти ніколи не є значущими, але вони уособлюють невимушеність, спонтанність, вони – акомпануючі. Пряні аромати – це екзальтація, постійність. Дерево – стабільність і рівновага, морські запахи – енергія, а анімалістичні – завжди сексуальність»

«Бергамот більш інтелектуальний, ніж апельсин»

«Нині ми не маємо права використовувати натуральну амбру у парфумерії через екологічні питання, тому доводиться цей компонент добувати штучно. Я дуже люблю амбру і додаю її у всі свої аромати. Амбра – це щедрість, великодушність, благородство і сила»

«Найбільш цупка нота – це мускус. Запах тваринної сексуальності. Його найскладніше добути синтетичним шляхом. Мускус має феромономістку складову, яку ніс людини не здатен вловити»

«За все своє життя я використав 10 тисяч інгредієнтів, одна тисяча з них – натуральні»

«Парфумерія нашого століття не може обійтися без штучних складових»

«Якщо ви перестали відчувати запах власних парфумів, це не означає, що вони вам підходять. Просто нюхові відчуття стираються. Якщо ми наноситимемо парфуми на передню частину тіла і перед носом, то нюх швидко втомиться. Тому я пропоную наносити аромати подалі від носа, назад. До того ж, ваше оточення буде краще відчувати аромат ваших парфумів»

«Щоб поновити відчуття від своїх парфумів, припиніть на якийсь час ними користуватися. Візьміть щось інше і ніс вам скаже: о, це щось новеньке! А потім знову можете повернутися до старих парфумів»

«5 секунд, за цей час запах доходить до мозку»

І ексклюзив. Рамон до війни в Іспанії був офіційним Носом королівського двору цієї країни. Я запитала, якими парфумами користуються королівські особи і аристократи. Ось відповідь:

«Аристократи ніколи не використовують яскравих запахів. Це скромні у поводженні люди, стримані, які не хочуть виділятися своїм ароматом. Вони воліють парфуми з запахом цитрусових або однією вираженою нотою, моноаромати»