Цей ранній дитячий спогад - про месу у костьолі - скільки років пройшло, а пахне так само сильно. Ліліями і старечими тілами. Коли люди старіють, їхній піт стає особливо нестерпним і солодкуватим. Вже не взнати, що то був за день і рік, але атмосфера таємничості і наказ старших нікому про це не розповідати, дозволяють припустити, що йшлося про приблизно 1986-1987-й роки. Коли стати навшпиньки і підняти голову, запах мінявся - пахло чимось димчастим і темним, і синім. І чиїсь очі дивилися так ласкаво, що ставало лоскітно. Потім все змінилося. У львівській катедрі я сиділа сама, а чужі пані пахли або парфумами, або нафталіном. І скрізь - той самий синьо-пурпуровий запах, що його про себе я називаю трійчастим: золото, мирро, ладан. Священник шелестить молитвами, звучить орган і від тих старечих лілій залишається лиш смутна картинка.
Я згадала про це, тримаючи у руках гофрований стаканчик з глінтвейном, під осяяним різдвяною електрикою деревцем у затишному дворику у центрі міста. Навколо мене сміялися, цілувалися і фотографувалися гості вечора - щохвилини прибувало нових сяючих облич, клацали спалахи, вигукували знайомі до знайомих і пульсувала музика.
Cardinal by James Heeley виявився справжнім священослужителем, маєстатичним велетнем у червоній сутані. Він поблажливо дивився на світський вир до того часу, поки моя рука не потягнулася за флаконом La Dame aux Camelias - Night Cologne Jardins d’Ecrivains - кілька натискань на чорну шовкову грушку і у маленькій, вщерть набитій людьми залі зявилася Дама з Камеліями.
Кардинал певний час розглядав гостю, а потім наказав махнути кадилом у її бік. Дама не розгубилася і розпустила прозорі солодощі своїх камелій у відповідь. Пахощі ладану змішувалися у зимовому повітрі з пудрою, дим, звісно, був сильнішим, адже ab ovo і per fumum, тож крізь нього сипалися білі пелюстки, йшли як сніг, аж поки Дама не почала прозорішати, маліти і віддалятися.
Кардинал сів у високе оксамитове крісло і заснув. Йому снилася не Саломея, а Офелія у танку семи покривал, білі мерехтливі тканини кружляли навколо неї, як пелюстки камелій.
Цей ранній дитячий спогад - про месу у костьолі - скільки років пройшло, а пахне так само сильно. Ліліями і старечими тілами. Коли люди старіють, їхній піт стає особливо нестерпним і солодкуватим. Вже не взнати, що то був за день і рік, але атмосфера таємничості і наказ старших нікому про це не розповідати, дозволяють припустити, що йшлося про приблизно 1986-1987-й роки. Коли стати навшпиньки і підняти голову, запах мінявся - пахло чимось димчастим і темним, і синім. І чиїсь очі дивилися так ласкаво, що ставало лоскітно. Потім все змінилося. У львівській катедрі я сиділа сама, а чужі пані пахли або парфумами, або нафталіном. І скрізь - той самий синьо-пурпуровий запах, що його про себе я називаю трійчастим: золото, мирро, ладан. Священник шелестить молитвами, звучить орган і від тих старечих лілій залишається лиш смутна картинка.
Я згадала про це, тримаючи у руках гофрований стаканчик з глінтвейном, під осяяним різдвяною електрикою деревцем у затишному дворику у центрі міста. Навколо мене сміялися, цілувалися і фотографувалися гості вечора - щохвилини прибувало нових сяючих облич, клацали спалахи, вигукували знайомі до знайомих і пульсувала музика. Cardinal by James Heeley виявився справжнім священослужителем, маєстатичним велетнем у червоній сутані. Він поблажливо дивився на світський вир до того часу, поки моя рука не потягнулася за флаконом La Dame aux Camelias - Night Cologne Jardins d’Ecrivains - кілька натискань на чорну шовкову грушку і у маленькій, вщерть набитій людьми залі зявилася Дама з Камеліями.
Кардинал певний час розглядав гостю, а потім наказав махнути кадилом у її бік. Дама не розгубилася і розпустила прозорі солодощі своїх камелій у відповідь. Пахощі ладану змішувалися у зимовому повітрі з пудрою, дим, звісно, був сильнішим, адже ab ovo і per fumum, тож крізь нього сипалися білі пелюстки, йшли як сніг, аж поки Дама не почала прозорішати, маліти і віддалятися.
Кардинал сів у високе оксамитове крісло і заснув. Йому снилася не Саломея, а Офелія у танку семи покривал, білі мерехтливі тканини кружляли навколо неї, як пелюстки камелій.
Комментариев нет:
Отправить комментарий