Бузок на Різдво

Дивна осінь і дивна зима - сьогодні на ніч з неба почало лити так, ніби не грудень місяць, а принаймні кінець травня - хіба що грому з блискавками не було. І уперше не хочеться закутуватися у теплі замшеві чи кашмірові кокони - я дивлюся на ряди флаконів з "зимовими" парфумами, вони виблискують золотими банями своїх кришечок, їхній зміст - цинамон, дорогоцінні породи деревини, сантал, мускус, цивет, сіра амбра, гвоздика і шкіра тонкої вичинки - і... беру інші. Ті, що найменше нагадують про хутро і сніжинки на віях. Недоречні і тривожні. Парфуми з ароматами бузку і конвалій, білих троянд і водяних лілій. Що сталося? Немає відповіді на це питання; вона прийде пізніше, можливо, через кілька років, бо у моєму житті парфуми часто відіграють роль пророків, речники моєї підсвідомості - давно сховавши крила та інші метафізичні предмети у гардеробній і ходячи по землі, мені важко відповісти, що буде завтра чи через місяць. Шаманські практики я лишаю іншим.

Guerlinade Guerlain, ця лімітована краса 1998 року випуску, - грає кришталевими нотами бузку і безжурності, парфуми цілком у дусі Директорії (я думаю), трохи менше art nouveau, але однаково пасують до піни мережив, завитків над щоками і білих шовкових парасоль від сонця. Зацукровані фіалки на додачу. На жаль, вже трапляються екземпляри, що не витримали випробовування часом - бузок у них звучить слабким ехом. Idylle Guerlain у концентрації парфумів чи туалетної води - гладенький ліловий шовк, весняний розмай - голова крутиться як після гойдання у гамаку в саду під гудіння бджіл. І вже немає ні зимового дощу, ні светрів і шапок, а лише блакитний і ліловий вітер у голові; ялинка сяє своїми прикрасами ніби у далині, мене ж відносить на повітряній кулі з Яном Непомуценом - рік 1790-й...