Інші голоси, інші кімнати. Dear Rose original collection "Perfume Voices"

Мого веймаранера Дафну парфуми цікавлять так само, як і інші запахи світу цього. Лягаві - найкращі "носи" серед родини собачих. Втім, ніхто з моїх знайомих не дивується - колекціонер парфумерії не міг би завести іншу собаку. Дафна досить-таки рівно реагує на будь-які мої парфуми, за винятком нішевих. Доля бути покусаними не оминула коробку з набором Dear Rose "Perfume Voices". Повернувшись з роботи, я знайшла розпатрану оріджінал колекшн біля її місця відпочинку. Зважаючи на візерунки від зубів на кришках, Дафна не поспішаючи насолоджувалася ароматами. Всіма пятьма. Особливо їй сподобалися I love my man - як і моєму чоловікові.

Ружа, троянда - не найулюбленіший мій компонент у парфумерії, і якби не втрутився Його Величність Випадок, пройшла би повз, а може і пробігла, як чорт від ладану (ще один не найулюбленіший компонент). "Люба троянда" задумана, щоби показати інваріантність цієї квітки у нішевих ароматах. Наразі головний парфумер марки - Фабріс Пелегрін, чиєму носові належать такі визначні твори, як Safanad Parfums de Marly, Do Son i Eau Duelle Dyptique, Esteban Tonka, а також з десяток ароматів для Оріфлейм (до слова, Кріс Шелдрейк працював на Ейвон). Деякі колекціонери вважають її королевою фланкерів, але звісно, це неелегантний снобізм.

Я не можу назвати I lоve my man неординарними і шикарними у дусі старої Франції - це сучасний букет, ніби його складали флористи з одного з таких, знаєте, невеличких, але модних магазинчиків у центрі міста, які завше пакують квіти у цупкий непрозорий папір. Солодкість ванілі і тонка-бобів - перше, що вимальовується після розпилення. Троянди - червоні і дрібні, свіжі, червневі. З такими парфумами добре, навіть коли Купідон - це просто назва дешевої кав'ярні, у якій вам призначив ділову зустріч відомий письменник. Sympathy for the Sun я моментально асоціювала з Sympathy for the Devil Rolling Stones і спробувала другим. Світла, суха, несолодка композиція, жасмин та ранок, день чудовий. У пірамідці є півонія, але я не здатна вловити навіть натяк на неї, хоча дуже ціную цю квітку. A Capella - темний варіант попереднього парфуму. Загущений трояндовим варенням, він має більш виразне та вечірнє звучання. Я чекала на багатоголосся компонентів або григоріанський хорал троянд, та це мінімалістична композиція. А капелла співає розтерта з замінником цукру червона дрібна ружа, і це не погано. La Favorite - важковаговик цієї парфумерно-голосової колекції. Найдовший шлейф і добре визвучена агаровим деревом троянда. Так пахнуть старі коштовні скрипки. Фабріс стверджує, що поклала туди рожевий перець та шафран - це так. Інша деревна нота утримує баланс. Якщо хтось ніяк не зважиться підійти до аттарів, можна почати з Фаворита, що підготує ніс до розширення ольфакторних горизонтів.

Я постійно відкладала на потім після дощичку в четвер Bloody Rose. Ти аналітик, а не ганчірка, - сказала я собі і увійшла в хмару п'ятого парфуму. Більшість знайомих говорить, що цей аромат точно попав у ноти пісні "Where the Wild Roses Grow". Дарма я довго його уникала. Кривава Троянда - найбільш варта уваги, як це завжди буває у випадку з неоднозначними запахами. "And if you love me, protect yourself…" - сказано у передмові до неї. Захищатися доведеться від пудрово-ілангового шлейфу, з якого вряди-годи виникають знову ж-таки темно-червоні троянди. Від ладану все ж не втекти, але його нота маліє з часом, перероджуючись на квітковий попіл.

Невчасні

"Так прийнято". Я ненавиджу цю сентенцію, і хоча не є бунтаркою по життю, постійно порушую усталені норми, звісно, якщо це законно і якщо обидвоє мої дідусі на небесах не червонітимуть за мене. У листопаді, з настанням перших серйозних холодів, п р и й н я т о носити важкі, багаті, пряні, східні,, солодкі парфуми. Словом, ті, що зігрівають та не губляться у ревінні бензинових моторів та -5 за Цельсієм. Інколи я піддаюся загальним настроям, замотуюся у пледи, пашміни та якнайтовстіші кашмірові пуловери, а на усю цю теплінь бризкаю два-три рази з флакона Mira-Bai Chopard, Shalimar чи хоча б Magie Noir, але таке триває недовго. Рука рвучко вихоплює з полиці виразно квітковий соліфлор і - Hello, I love you, - наспівують невидимі моррісони, а просто на київську грязь линуть мімози, півонії, бузок, - уся та ботаніка, що від неї сміється серце, починаючи з березня.

Чим пахтилася я кожного листопада?

- Tresor Lancome пам'ятного 1999-го, мініатюрка, подарована шкільною подружкою. Згодом на пам'ять про наші новорічні пригоди я купуватиму їх знову і знову - Champs Elysees Guerlain, з 2000-го року, тонкі, надзвичайно тендітні парфуми - Guerlinade Guerlain,..фьюїть! 2014-й рік, минулого листопада найбільше хотілося бузку і машину часу - Peoneve Penhaligon's, листопад 2015-го

Звісно, це не весь перелік. Мені згадуються деканти бузкового парфуму від Frederic Malle, конвалії...будьмо чесними - ліси конвалій. І раритетні герленівські Muguet, і Diorissimo у різних концентраціях та віку, від щойнонародженого до поважного. Мушу визнати, що прабабця краща за онуку!.. Знову ж-таки, конвалія від англійців Penhaligon's, мила, хороше несучасна.

Приморожене болото калюж, газ і бензин, закутаний людський тлум - мій Київ зустрічає чергову зиму, яку, кохану, чиновники почали поділяти на опалювальні періоди. А я несу їй півонії.

Півонія назавжди

Історія з півонією схожа на точно такі самі історії з бузком, конвалією та кількома іншими популярними садовими квітами, що їх не здатні піймати парфумери. Обман, обман, скрізь обман! Зазначені у пірамідці аромату, ці квіти продовжують посміхатися у пелюстки, ростучи у садах. Парфумери додають штучні сполуки, що більш-менш вдало імітують тонкий півонієвий запах або змішують кілька натуральних, якщо йдеться про нішеві парфуми. Часто це болгарська троянда, помадна, летка, з, наприклад, терпкуватою сухою нотою ветиверу, присмачена білим мускусом. Або знову вона ж, але змішана з прохолодними деревними нотами - тоді власники багатої уяви розвивають думку про те, що є у світі парфумери, здатні створити парфуми з диких півоній. Тих, знаєте, що ростуть навесні у Криму, маленьких, червоних. Хоча вони... майже не пахнуть. На жаль, люди будують будинки і гігантські потворні гіпермаркети, знищуючи сади, і прийдешні покоління знатимуть хіба аромат півоній, вирощених у теплицях або на полях - промисловим способом. Вони пахнуть слабо, бо є блідою копією своїх пишних прадідів. Я прекрасно знаюся на відтінках ароматів білих, рожевих та червоно-бордових півоній, а також китайських деревоподібних - моя бабуся ірраціонально любила їх та заповнювала ними увесь маленький садок біля дому... На цей день саме Penhaligon's, з типовою для англійців пристрастю до садів і парків, вдалося наблизитися до нашого Граалю. У будь-якому британському посольському садку ви знайдете їх. Peoneve вийшла бордова, опукла, ледь розквітла.

Nougat London Peony Eau de Toilette - побрехенька на тему півоній. Синтетичний квітково-зелений аромат, у якому - нічого від живих квітів. Те саме з L'Occitane Pivoine Flora Eau de Parfum та Eau de toilette. Я навіть очі заплющила, побачивши, як на сайті поважного американського магазину написано, що ці парфуми містять справжній peony extract harvested from the Drôme region of southern France. Льоксітанова півонія - варіація на тему трохи напудрених рожевих весняних квітів, благо - несолодка. На цьому перелік її чеснот завершено. Stella in Two Peony Stella McCartney витанцьовує навколо троянди з перцем, більше нагадуючи розтерті пуп'янки перших червневих розоцвітих, але ніяк не Paeoniaceae! Донька бітла дуже любить троянди, і ця любов просотується у всі її парфумерні ігри. Angel Garden Of Stars - Pivoine Angel Thierry Mugler пахне дорогим квітковим милом. Де там ховаються півонії - підкаже вам фантазія. Мій же аналітичний розум твердить, що це - марно витрачені гроші, якщо метою був букет цих пишних красунь.

Квіти не винні.

Патина і блиск

Пошуки скарбів у мене в крові. З того часу, як закопала років у сім бабусину довоєнну золоту сережку, і довгі роки шукала і сподівался знайти втрачене, а натомість море винесло взамін фрагмент прикраси чужої - певно, зламаної підвіски, що зрештою загубилася під час переїздів; кругообіг втраченого і знайденого у світі ніколи не зупиняється. У перші роки колекціонування я так само шукала - запахи короткого дитинства. Здавалося, що з кожним черговим вінтажним чи навіть антикварним "герленом" або "любеном" повернеться незатьмарене нічим щастя до небес. Майже три роки тому, коли з чудового чорного важкого флакона на мене війнуло могильними квітами і хворим звіром, я ще опиралася. Вишукувала серед минувшини скарби з упертістю героя давньогрецьких міфів. І отримувала скелети колись божевільно-прекрасних запахів, потьмянілі мони лізи авторів, чиї прізвища памятають хіба укладачі каталогів у версальській Osmotheque. Крихкі троянди, жасмин, іриси, флердоранж лише на мить являли свою красу, розпадаючись на важкий туман, неможливий запах мокрого підогнилого сіна. All we need is цілющий самообман. С твоим упрямством кремлевские стены можно сломать, - прорекла тоді моя подруга, прилетіла з америк і напахчена тим, про що в Києві ще ніхто не відав. Це був перший дзвіночок.

Другим була Tuscan Leather by Tom Ford, егоцентрична, свавільна. Ще одна знайома писала, що не уявляє дівчину у білій шовковій сукні, набризкану цими парфумами. Я одягла білу шовкову сукню, глуху зовні, але з вирізом, що відкриває спину до талії, і напахтилася ними. Була середина літа, середина міста, бензин і сонце, вкрай спекотний день. На цьому лаштунки опускаються.

Третім - червоно-тюльпановий L'eau de Hesperides Diptyque. Вказано, що у складі цього одеколону багато цитрусової шкірки, дрібка безсмертнику та перцю, олія пінії і мускус - що ж, комусь поталанило не так, як мені. Я знайшла свій тюльпан.

Так я припинила жити чужими життями і почала своїм. Інколи привиди намагаються потурбувати мене, але це вже байдуже. Вчорашня ніч пройшла серед нішевих парфумів. Віолку з Black Violet Alison Oldoini я спробувала першою. Елегантний квітковий аромат, нота фіалки підсилена іншими ліловими квітами і, можливо, коренем фіалки, але парфуми ці не холодні і не відсторонені, як часто буває з букетами, де ця квітка домінуюча. До того ж, аромат за рахунок ненав'язливої дози прянощів об'ємний. Шлейф може бути не довгим, але носій цілком загорнеться у ароматичний ніжно-фіолетовий кокон. Щоб не змерзнути у фіалках напередодні зими, можна звернутися до Rhum d'Hiver Alyson Oldoini - справжній парфумерний грог! Англійський, терпкий, для тих, чиїми богами у холоди стають плед та тепле кріселко. Але цей Зимовий Ром не п'ють у вікторіанських інтер'єрах - так, скоріше перед карколомним дизайнерським каміном, ніж умостившись на потертому шкіряному дідусиному диванчику. Chocman Mint продовжує лінію парфумів для холодів, його можна змішувати з попереднім. Ром та м'ятний шоколад для нинішніх зірок рок-н-роллу. А Oranger Moi ніяк не вкладається в промозклу картинку: солодкий, цитронелловий флердоранж краще відкласти до упевнено весняного тепла. У Marine Vodka я змерзла. Люблю акватичні аромати саме у температуру, близьку до нульової за Цельсієм, але це не мій напій - і в прямому, і в парфумерному смислі. Горілчана нота хороше звучить у непопулярному DKNY Women, змішана з шкірками червоного апельсина та гіркою зеленою щільною нотою, здатною знести не одну тендітну голову - на цьому моя любов з нею завершується. Елісон Олдоїні змішує водку з пачулі, недостиглими цитрусами, санталом та, якщо мій ніс не обманює, імбирем. Маємо ординарний аромат підвиду "акватичні", любителі Aqua di Gio, які думають, що парфумерна ніша - це боляче, ласкаво просимо.

Я відкриваю нову білу коробочку - п'ять флакончиків нішевої Dear Rose чекають на слушний момент. Парфумерна музика? Bloody Rose, Sympathy for the Sun (привіт, The Rolling Stones), La Favorite, I love my man, A Capella... далі буде.

Експеримент "Шкіряна троянда"

Травень - благий місяць для ігор у потаємних та публічних садах, його м'якість і період черемхових холодів дають люфт для парфумерного маневрування. Вже скоро вдарить спекою ще одне літо і кілька прекрасних флаконів стоятимуть неторкані аж до сивої осені з її хутрами, замшею та рукавичками. І поки лив весняний дощ, в умі визрів план: поєднати відверто шкіряний аромат і блідо-трояндовий, можливо англійський, бо хто ж іще так на світі так плекає троянди, як не ця нація? Спочатку я чекала, поки на мене осяде хмара Tuscan Leather Tom Ford. Все ж взяти в гру Bandit Piguet було надто ризиковано. Старий, неприступний, дикий парфум... А інші були недостаньо шкіряними або ж яскрава нота шкіри присмачувалася неулюбленим мною удом чи улюбленим ладаном, але про церкву я забуваю з Паски і десь до дня святого Яна. Вибір троянд був не менш складним: в жодному разі вона не може бути ланкомівсько-помадною, солодкою чи болгарською, пишнотілою південною квіткою. Тендітність, напіврозквітлість - якщо йдеться про брутальне тло - цінується набагато більше. Stella Nude вписалася в умови задачі. Я нанесла ці парфуми на зап'ястки та під коліна. Спочатку була шкіра і нічого окрім. Але після того, як моє тіло розтеплило квітковий аромат, витанцювався приємний привид троянди, пошитої з клаптиків лайкової шкіри. Жаль, життя його не було довгим - але ж привиди і не мають можливості залишитися з нами...

Парфуми після війни

У мого покоління не було воєнного досвіду; тепер є. Коли смерті перевалюють за позначку в кілька тисяч, мирне, довоєнне життя здається картонним і ляльковим, ніби хтось смикав за ниточки безглуздих манірних ляльок, змушуючи танцювати і льотати з вечірки на прем'єру, із столиці в столицю, з океанського берега в гори. Воно легковажно пахне коктейлями, кавою, морськими подорожами, помадою, марихуаною та іншими приємними для плоті людської дрібницями. З парфумами L'air du Temps Nina Ricci я познайомилася якраз у мирний час - посеред розжареного спекою мегаполісу. Мадам Ніна створила їх після закінчення Другої світової війни як поклик до життя, коли світ потроху оговтався після втрат і треба було множити живе. Парфумер Francis Fabron змішав для неї ноти гвоздики, фіалок та троянд з коренем іриса, жасмином, іланг-ілангом та анімалістичними акордами, які у цих парфумах звучать, розвіяні квітковим вітром. Синтетична молекула - о, навіть у 40-х роках минулого століття не обходилися без синтетики, тоді модної - завершує ароматичне шаленство. Моя візаві знімає кришталевий стоппер флакона Lalique, прикрашений двома голубами, і запрошує пригоститися. Я допиваю свій пекельний рістретто і кришталь приємно холодить зап'ястки. Стривайте, зупиніть годинники! Це ж букет польових квітів, до яких додали садові і підкинули у повітря... Він завис там і віддає свої тонкі нетутешні у сенсі часу пахощі. Прекрасно, але я не можу це носити. Унікально збережний екземпляр парфумів. І цей аромат - не я...

Сьогодні погляд вихоплює у натовпі людей, чий одяг прикрашений маками - навіть монструозна статуя "Родіни-Матері" над берегом Дніпра має на голові велетенський вінок з маковинням. Я люблю ці квіти безвідносно дат і символів - на тонкому, мов нитка стеблі, - червона крапелька, яка згодом розгортається у пишну вогнисту спідницю - вічний подвиг квітки! Колись Кензо випускав парфуми у довгастих флаконах, прикрашених маками - солодкі, приязні. У піраміді аромата вказано і ноту маку, але ж ясно - маки, попри свою вогнисту красу, не пахнуть нічим, ну хіба трохи пилком. І я розумію, що війна закінчиться, коли я вдихну такий само прекрасний повітряний квітковий аромат, умиротворений у своїй пишноті, живий. Той, з яким хочеться жити на повну силу. Вбирати в легені весну.

Зелений паззл

Більша частина весни минула. Вальпургієва ніч запам'ятається зеленню, пахощами квітів вишень і яблунь, першими дикими конваліями та лісовими травами, що почали набирати силу і досягнуть свого піку на святого Яна. На противагу минулим рокам, коли у період пробудження і розквіту хотілося то ванільових туманів, то східних чи фруктових ароматів, початок весни супроводжувала Eau de Lierre Diptyque, згодом, коли пробивалася перша трава та набухли бруньки - Chanel #19 у різних концентраціях та вікових категоріях, одного разу це навіть була Nina 1987 Nina Ricci, а нині - Halloway Parfums de Marly. Останній обіцяє море і вітер, радість і терпкість буття. Зелень домінувала, навіть владарювала - і це правильно. Можна скільки завгодно - а іноді треба - бавитися - але ігнорувати Початок Життя неможливо. Лише дурні борються зі стихією, особливо, коли вона прекрасна, чи не вперше за багато років така прекрасна...

Riders on the Parfum

Парфуми на розігрітій шкірі - найкращий початок діалога з Носом і Підсвідомістю. Закриті і незакриті гештальти відносять людей у минуле чи майбутнє, і ніколи - у теперішній час. Запахи чітко розкладаються по поличках: цей - вже був колись, а цей - досі невідомий - ідеальний Я майбутнього. У другому випадку людина купує коробочку з флаконом, програмуючи своє завтра. Але знайомство може початися з помаху шовкової тканини, просотаної ароматом, за яким готовий іти далеко, не рахуючи час і кілометри... Я обожнюю парфуми, люблю коней, швидкість і море у будь-яку погоду. Виявилося, що всі ці пристрасті можуть матеріалізуватися. У скриньці лежало електронне запрошення від команди parfumbüro на дегустацію ароматів Parfums de Marly. Сріблястий логотип з двома кіньми у "свічці" я бачила і раніше - оскільки ці благородні прекрасні створіння дають незрівняне відчуття лету, крил за спиною, обіцяла коли-небудь познайомитися з вмістом флаконів. І паззл почав складатися.

Дійство проходило у залі Biblioteque Hyatt, серед обстановки, витриманої у спокійних затемнених тонах. Чудово, можна цілком зосередитися на ароматах. Хостес приносили гостям спеціальні бокали з шовковими клаптиками: аромат чекав всередині. Першим був Galloway. І перша думка після кількох вдихів-видихів: літо підлітка. Швидкість, що постійно змінюється, радість юності, шкіра, нагріта сонцем і морськимм вітром, руки по лікоть у соку гірких апельсинів. Це не банальний цитрусовий свіжак, як-от декалітрами на літо випускають люксові бренди. У ньому є подвійне дно і свій secret garden, повний нерозквітлих диких ірисів і трав, що ростуть тільки на узбережжі Середземного моря.

Другим номером йшов солодкавий і аметистовий Meliora - манкий babydoll аромат. Мені зовсім не хочеться розкладати цю привабу на молекули... Уловивши такий на темних дощових вулицях, ідуть слідом... Далі був Herod - так, Ірод, один з улюблених коней Людовіка XV, поведеного на horse races. Тут гра слів, імен та історичних особистостей - коні навіть з такими іменами не пахнуть ладаном та цинамоном, а біблійні Іроди - ваніллю, присмаченою тютюновим листям. Я би сміливо порадила носити цей аромат жінкам - на чоловікові він звучатиме радше традиційно, жіноча ж шкіра творить чудеса з такими композиціями. Достеменно не знаю, чи варто приборкувати запахи, як норовистих скакунів, але якщо співпаде бажане і дійсне, Herod стане signature scent... або одним з таких. Safanad надзвичайно французький і жіночний, незважаючи на посил у назві до аравійських широт. Білоквітковий аромат, що від першої до останньої ноти не звучить вульгарно - це рекорд. Апельсинові квіти у ньому медові, на найвищому піку цвітіння. Додає округлості аромату сантал, заспокоюють амброві глибини. Звісно, амбра у Safanad ненатуральна, але, як у випадку з кількома дійсно нішевими парфумерними Домами, близький до оригіналу варіант. До слова, окреме кінестетичне задоволення - тримати в руках флакони Parfums de Marly - важкі, прохолодні з вирізьбленими квітами чи парою коней і чорними шовковими китицями.

Oajan та Habdan - дві оди ванілі. Перша - медовоквіткова, з дрібкою бобів тонка і сухими пачулі, а друга - більш довга і цікава - смоляниста, карамельна і тягуча - суміш запахів з дверей маленького стамбульського магазинчика прянощів. Це Схід у розумінні Європи. Hamdani більше за інших має східних гарячих рис - димно-шкіряний, брутальний, ледь медовий, з явною нотою гваякового дерева, на щастя, більш відчутною ніж у моноароматі Guaiak Le Labo. Не буду вдаватися до гендерних підробиць: одинаково гарно личитиме Хамдані і чоловікам, і жінкам.

Весь час дегустації гіркі апельсини міцно тримали мене на гачку. Нас запитали про особливо уподобаний аромат і я обвела кружком Halloway, поставивши цифру "1". Перед очима виникла картинка польської Балтики і її прохолодних чистих просторів. Чудово було б... Холодний інтелект іронічно посміхнувся: дами з минулим з олією в голові мають обрати Herod або Hamdani, їх темну розкіш. Але я ніколи не роблю вибір алгеброю. Вже прощаючись, я отримала несподіваний подарунок від parfumbüro - чорну, зав'язану чорною ж шовковою стрічкою торбинку, а в ній Galloway! Морські простори наблизилися...

Наостанок креативний директор Parfums de Marly Іван Жаколін зізнався, що його персональний аромат-щастя, аромат для посилення удачі - це Pegasus. Жасминово-амброва мантія. Я захопила з собою чорний блоттер... про всяк випадок.

Запах коханців

Люди з минулого продовжують жити у наших головах, як би нам не хотілося інакшого. Їхня манера рухатися, тембр голосу і звісно, запах. Передусім, запах. Я знала жінку, яка постійно купувала собі парфуми колишнього коханця. Вона розлюбила його давно, але як зачарована продовжувала купувати Armani Aсqua di Gio for men. Шлейф цих парфумів тягнувся за нею, коли наступало літо. Вони не звучали як чоловічі - це був футуристичний, холодний аромат, - космічний кавун, називала я їх. Парадокс, казала вона, пахкаючи тонкою сигаретою за кермом свого маленького чорного спортивного авто, - всі хочуть познайомитися!.. А мої улюблені Есті Лаудер або Трусарді - щемящие ноль внимания.

До 20-х років минулого століття людство не сушило собі голову питаннями статевої приналежності парфумів. Мужчина, якщо хотів, міг пахтитися фіалками, конваліями, трояндами чи вербеновою водою і нікого це не обходило. Манірна богема епохи ар деко! Парфумами прийнято було користуватися щедро, курити - у ванній, на любовному ложе, у сінематографі, а централізоване водопостачання і канікули в Біарріц були доступні не всім, тому можна легко уявити запах, що царював у салонах та на вечірках. Але за кілька років Голівуд дав сигнал ультражіночності та ультрамужності і парфуми чітко розділилися на два табори - Ч і Ж. Економічно це вигідно. Кілька поколінь - і вже неможливо уявити, що тато міг би пахнути Diorella, а мама - Balafre чи Eau Savage! Носові рецептори призвичаїлися - сполучення хвої та шкіри означає присутність мужчини, пудра і конвалії - жінки, і ніяк інакше. Нішеві парфумери намагаються кілька років поспіль стерти ці грані, але привычка свыше нам дана, замена счастию она.

Моя колега перед новорічними канікулами презентувала кілька флаконів чоловічих люксових парфумів, не те щоб безкомпромісно брутальних, але все ж явно не жіночних. Експеримент вийшов цікавий. В натовпі мене вирізняли і швидко, але цей інтерес був радше не сексуального змісту. Я бентежила чоловіків, які опинялися поблизу: довгі вії, хвилясте волосся, вузька спідниця і... чоловічі парфуми. Ми обмінювалися новорічними привітаннями і швидко летіли на паралельних прямих, але у зворотніх напрямках. Пряні східні чи стримані цитрусові - запахи розкривалися і перероджувалися, то підсолоджувалися, то прозорішали - жіноча хімія шкіри все ж працює інакше. Користування відверто маскулінними парфумами буде мати зближуючий і хвилюючий ефект тільки коли це синхронно роблять двоє. А з моїх шаф не випадали скелети колишніх закоханостей і сни снилися такі ж самі. За два тижні з експериментом було покінчено. Коло сансари крутнулося і флакони були подаровані іншій людині.

Історія одного розчарування

Вони ще не встигли потрапити толком до нашої країни, як вже стали раритетними. Ів-сен-лоранівське творіння, парфуми Vice Versa - у маєстатичному флаконі з важкою кришкою у вигляді піки. Щасливці за кордоном мали змогу купити їх у наборі з брошкою у вигляді тієї ж піки. Як завжди буває у випадках, коли кохання платонічне, в умовах реальності форма виявилася кращою за зміст. Ні, хімія шкіри тут ні до чого. Рожева рідина у флаконі пахла солодкаво і трохи нафталіново - без фігуральних виразів. У шафі моєї бабусі колись лежали кульки від молі з таким самим запахом, підсолодженої отрути. Ще вона вирощує герань з великими червоними квітками, бо вірить, що її листя рятує шуби і древні вовняні та шовкові речі від цих проклятих метеликів. Дарма я не звернула увагу на назву парфумів - "Навспак", що латинською: віке верса. Мені ж у той період життя хотілося чогось справді яскравого, незвичайного, але у той же час не настільки дивного і відштовхуючого. Один з моїх гумбертів гумбертів прорік: "Занадто солодкі... не твої". У душі я погодилася, але сказала йому: "Прекрасні парфуми, особливо в епоху цих огіркових освіжувачів повітря!". Певний проміжок часу я вперто намагалася приручити Vice Versa: восени, коли димить опале листя та взимку, під час різдвяних морозів. Та нудотність нікуди не поділася, не розвіялася вітром, і флакон я подарувала мамі - як прикрасу для туалетного столика у спальні. Через кілька років, дякуючи гостям, на денці залишилося кілька крапель рожевої рідини. Ось зараз, - злякано подумала я, - зараз я витрушу останні краплі Vice Versa і розверзнуться небеса, дістануть труби архангели, а я зрозумію, якою була легковажною ідіоткою, що віддала флакон чуда! Тепер його не купиш навіть за шалені гроші, хіба шукати знайому коробочку з серцями-піками під палючим італійським серпневим сонцем на блошиних ринках!.. Спрей легко піддався і я опинилася у солодкавій нафталіновій хмарці. Хмарка розтягнулася у посмішку гумберта гумберта.

Коли розцвітає мигдаль

Пуп'янки не бувають однаковими. Майбутні квіти пахнуть щемко, передчуттями чогось важливого, можливо, змін у житті, можливо тим, що завтра падаиме дощ із мокрим снігом у Києві, а хотілося б невблаганності весни з її живими соками і теплом, що переростає у ранньо-літню спеку. Спеку ще ніжну, не випалюючу у бурий колір все навкруги, без пилу і мух. Але я можу загорнутися у тонке, вибагливо скроєне кремове англійське пальто, натягнути кремові рукавички у тон і далі цілком комфортно жити у кремовому напівсні, але пуп'янки мигдалевого квіту не дають спокою. Ще вчора, розтерті між пальцями. вони пахли просто і зелено, а сьогодні ще більше порожевішали, закругліли і віє від них пилком; вже вгадуються обриси повної блідо-рожевої квітки, - переродження не зупинити. Я не хочу, щоб запізнілий мороз вдарив по деревах і залишив мене за місяць на самоті, між зеленого листя.

Моє guilty pleasure - зупиняти час. Я роблю це біля саду Будинка з химерами. Химери взгалі-то ласкаві до мене з дитинства. Минулого року на лаві під мигдалевим деревом, щільно обліпленим рожевою піною, повною нетерплячого дзичання бджіл, час зупинився на цілу годину. Я пахла так само, як те дерево, усередненим ароматом піонів, абрикосового цвіту і зелені і не поб'юся об заклад, що це були найкращі у світі парфуми.

Сер Саймон Кентервіль вбив свою дружину через те, що вона була погана з лиця і зовсім не вміла готувати, за що його дух заточили у висхлий мигдаль. Архітектор Владислав Городецький, чий Дім з химерами чудує всіх живих, знався на привидах - їх ширяє там сила. Особливо, де ростуть ті дерева. Але нині ворота зачинені і суворі охоронці не дозволяють пройти до саду, а я змішую одні парфуми з іншими, намагаючись хоч трохи наблизитися до мигдалю минулого року. Не виходить. Тоді вдаюся до спогадів: Les Exclusifs de Chanel Beige пахли пилком!..

Декант тих парфумів у руках. Пилок надто скоро зникає, все ж квіти глоду хоч і схожі запахом, але не мають тієї особливої сили. Солодкава франжіпані залишається зі мною. Я спробувала звернутися до Jo Malone, англійці ж-бо знаються на привидах як ніхто.

На денці флакона залишалося кілька крапель. Субтильний колонь огорнув шкіру як невидима мереживна білизна. Це вже було ближче, набагато ближче, але маючи такий запах у арсеналі не зупинити біг часу. Не послухаються навіть Таро і верзтимуть всілякі дурниці, як сором'язливий п'яний жевжик ледь розквітлій школярці - приємно, цілком безпечно і забувається за п'ять хвилин. Не годиться для моментів, коли не шкода поцілунків. Якби ж квіти могли віддавати свої пахощі без нудного і скрупульозного процесу дистиляції чи enfleurage... Щоб набрати повну ванну квіток, поніжитися у пелюстках і випірнути, напахченою ними. Так буває у казках. Більшість з них так чи інак стають дійсністю, справа - часу. І треба, щоб впали замки' на воротах до саду.

Та Жінка, яка не Я...

До 25-ти років я вважала, що парфуми Шанель - лише для бабусь. Номер 5, увіковічнені Мерилін Монро, не подобалися мені через їхній мертвотний uber-альдегідно-іланговий запах. Солодкі вечірні Coco - були для повнотілих розкішних і давно розквітлих мадам 34D-G, але ніяк не для ледь усвідомлених власну жіночність. Allure пахли чужинками з непривітних паризьких вулиць і тільки №19 розкрили свої прохолодні зелені обійми. Але все ж якась восьма нота заважала остаточно їх возлюбити. І я зрозуміла, що це. Тривога. Парфуми - а я говорю саме про парфуми, а не про eau-щось-там - від Шанель абсолютно несумісні з неспокоєм, рвучкими рухами, дрібними і середнього розміру людськими драмами. Розмірений спосіб життя, ділові костюми з тонкої шерсті virgin чи льону з шовком ідеально припасовані до таких ароматів. Дев'ятнадцятка розпустилася на моїй холодній шкірі дивовижними зеленими трояндами і свіжозкошеною травою, серед якої де-не-де ще не розквітлі на повну силу гіацинти, натяк на той їх весняний і трохи хлібний дух. Я йшла веснянимм містом і дивувалася: це ж треба, скільки років уникати такого прекрасного аромату... Але зірки так стали на небі, що перед ним траплялися хороші та не мої Beige, glam-рокова Coromandel, народні улюблениці Coco Mademoiselle і Chance. Chanel N°5 Eau Premiere були лише спробою помиритися з Номер П'ять, але любов цвіте один-єдиний раз, sorry. Нарешті, одна моя подруга обожнює рідкісні Chanel #22 і я не знаю іншої людини, якій би так гарно підійшов цей ретро-альдегід і при цьому не затягнув у болото минувшини. І от, нарешті, ці густо-зелені парфуми і число 19 - за дивним збігом пам'ятаю майже кожен день свого життя у дев'ятнадцять років - різні міста, суцільні пошуки, очікування чуда і з'їдене серце Т. Одна з сторін мого "Я", від якої не позбавитися, не натиснути кнопку Erase та Rewind. Я - вдячно схиляю голову. Chanel #19 - як жодні інші парфуми - не змінюючи суті власниці дарує відчуття спокою і... спокуси.

Перший день Весни-2015

Два роки тому я знала, що буде завтра, а літо було розписане ледь не по годинах. Рік тому я не знала, що чекає на мене завтра. Сьогодні - так само. Яка дурість - всі ці сподівання на майбутнє, на Той День, коли... Адже життя існує лише у теперішньому часі. Минуле мертве, а майбутнє виявляється завжди недосяжним. Нарцис у горщику на підвіконні коливає свої квіти у такт протягам - ще не настали місяці без букви "р", у які - так казала моя няня - можна ходити без шапки і лежати на підлозі. Він теж - складова весни, завжди скороминучої і ніжної. Його трубка, біла трубка, схожа на грамофонну, але на щастя не видає ніяких звуків. Це тільки малі діти, якщо довго сидіти на підвіконні і споглядати біг хмар, можуть вловити тонкий шерех, квітковий ритм, і зрозуміти мову квітів. А я дістаю улюблені нарцисові парфуми, бризкаю на руки, волосся і заглибинку між ключицями, і на мить зупиняю біг годинникових стрілок. Заплющую очі, вдихаю і рахую: раз, два, три! І немає нічого, крім щемкого весняного запаху у темноті. Любов.

Анти-Ідилія

Мало, мало, мало мені не дощу навесні, а квітів дикого бузку. Я ніколи не могла вдосталь напитися їхнього гострого тонкого аромату, загадати всі-всі бажання, шукаючи пятипелюсткові, нарешті, викрасти з саду цілий і неушкоджений ліловий запах - на моєму надгробку цілком можна було б вибити "Voleur de Lilas" років через шістдесят! Травень вважався невдалим, якщо не видалося тиждень поспіль багато і повільно вдихати запах бузку. Коли з'явився Guerlain Idylle Jasmin-Lilas, я замовила флакон, ніколи до того не спробувавши, як цей фланкер звучатиме на мені. У звичайній версії Idylle є недомінантна нота бузку, у парфумованій воді більше, у туалетній - менше. У нашому ботанічному саду жасмин розцвітає одразу після шаленства бузків, але Тьєрі Вассер, парфумер Дому Guerlain, вирішив інакше.

Бузок - декоративний, білий і пишний, а проте мляво пахнучий, майже з самого початку поступається місцем калабрійському жасмину, потім - троянді, а згодом зовсім розчиняється у мускусі, який Вассер активно використовує у своїх "La Petite Robe Noir", ім'я яким - легіон. Я випробувала Idylle Jasmin-Lilas і у скрипучі холоди, і в лютневий дощ, і з передвесняним теплом. Але бузок, легко вклонившись і засвідчивши свою повагу, тут-таки зникав серед голосних мускусних вихрів і засушених троянд. Жасмин залишався, як гість, якого незручно виставити за двері, але довго терпіти теж неможливо. Ідилії не сталося: ні у них між собою, ні зі мною.

Я трохи знаюся на квітах, - тому ніколи б не спало на думку наламати квітучих гілок жасмину і бузку та поставити все це ольфакторне багатство у одну вазу. Справа не у головному болю. Бузок майже не здатен грати у складі оперного оркестру, це класична перша і єдина скрипка, концерт Сарасате. Недарма ж у садах моїх предків зарості Lilak pospolity (він же Syringa vulgaris) буяли собі окремо, десь в глибині, подалі від півоній, що луснули від власної пишності, меланхолійних плетистих білих троянд і бусурменських лілій у чорні крапочки. Ні з ким не здатен він стати до пари. Екстравертний жасмин може легко перекричати будь яку квітку, окрім, хіба що туберози, цієї ієрихонської труби парфумерії. А понадто бузок! Але у кожного, особливо у французів - своє розуміння idylle.

Бал на кондитерській фабриці

photo by Byredo web-site "Африканський Бал" - знаний поп-хіт категорії "ніша". Спочатку я кинулася до La Tulipe цієї марки, Byredo, бо Африка парфумерна буде пахнути передбачувано - спецієво і пряно, а от чи вдалося на цей раз зловити тюльпан, його аромат, - значно цікавіше. Де тюльпани, а де - Африка. Звісно, лілієцвітні нам ближчі. Але розчарувалася: Byredo зміг намалювати аквареллю лише зелені стебла цих квітів. Я знаю десятки набагато цікавіших зелених парфумів і не треба за бадилля платити як за найвишуканіший букет від лондонського флориста.

Кілька декантів з Blanche, Mink та Infloressence by Byredo не зачепили, а от до Bal d'Afrique я повернулася. Я прочитала у буклеті парфумера щось про паризько-африканський мікс, авангардистську експресію та ейфорію, іронічно посміхнулася і за 20 хвилин забула ці рекламні гачки. Тримала у голові піраміду аромату - бергамот, ще деякі цитруси, африканські нагідки та африканську рослину бучу, а шлейф було обіцяно із чорної амбри, мускусу, ветиверу та марокканського кедру. Прекрасно, - подумала я, - просто прекрасно. Безпрограшна база. Бал не бал, а у міру пристрасний танок почався із дрібки прянощів, притрушених бергамотовою цедрою. Мускусний вітерець здмухнув їх і залишився запах... печива. Хорошого бісквітного печива. Кондитерсько-різдвяні аромати я не люблю. Ними добре бавитися підліткам та вічним лолітам. Lann-Ael Lostmarch - його старший брат, що так само пахне солодкою борошняною крихтою, але більш упевнено і виразно. Тема печива у цьому ароматі, що мав би нагадати про жінок племені Хімба з півночі Намібії чи закутих у яскраві намиста масаї, звучала би зовсім монотонно, якби не ігри мускусу. Але вони недовгі; Bal d'Afrique махнув на прощання жмутком ветиверу і розчинився.

Under the Sky

Парфуми від Diptyque не розтоплять скрижаніле серце і не влаштують істерику. А понадто ці, L'Eau de Lierre. Вони стримані і належать до прохолодної keep-calm-and-carry-on ароматичної палітри. Та я рада була отримати їх у подарунок на День закоханих. Подарунки під омелою кращі за ті, що кладуть під ялинку, якщо не прив'язані до певних дат. Це не новий аромат - 2006-го року - і відчувається, що "Плющова вода" - lierre у перекладі з французької "плющ" - провісник урбаністичних мускусних парфумів, що через два-три роки чи не повністю захоплять увагу і носи людей. З маленьким натяком на органічність, себто природну натуральність. Композиція аромату складається з нот цикламена, зеленого перцю, мускусу - багато чудового синтетичного мускусу! - плюща (sic!), деревини, палісандру, герані та сірої амбри, так само створеної у найкращих лабораторіях. Уява людська настільки багата, що на парфумерних форумах почало з'являтися: "О, я чувствую тут плющ! Настоящий!", хоча плющ не пахне нічим. Хіба що зірвати кілька його різьблених глянцових листків, швидко порвати на шматочки - розтерти не вийде - увібрати носом гіркуватий зелений аромат... тисячі таких є у природі. І була б це ординарна водиця, якби не та сама нота штучної сірої амбри. Чіпкої амбри! Хвиля аромату розсіюється, тануть примарні цикламени, що у живій природі ледве пахнуть солодкавим пилом, звіюється перцева нота. Палісандрове дерево, виявляється, живе лише на картині, намальованій тушшю. Мускус, стикаючись із шкірою, тихо вібрує майже до кінця життя аромату. Але амбра все ще висить у студеному лютневому повітрі, як piano сі-бемоль другої октави, розвиваючись до межі forte, і потім обриваючись на самісінькій вершині. Добре, цикламени - плід буйної уяви художника. Можливо, ще щось із списку. Але одне - правда.

Холодні сяючі небеса.

Сила фіалки

Як жаль, що досі ніхто не додумався змішати фіалку з солоним морським вітром - то був би мій найулюбленіший аромат. Я навіть назву придумала: Фіа. З наголосом на "І". Дивовижний, ніжний та одночасно сильний, тремтливий аромат - фіалка! Давні галли посипали її пелюстками шлюбне ложе.

Колись у минулому житті я розглядала брошки з чийогось позаминулого життя - у вигляді емальових фіалок з варіативними вставками з діамантів, аметистів, топазів і перидотів. Їх було багато і всі вони відносилися до певного періоду - 19-го століття, на честь Жозефіни, фрагментарної дружини Наполеона. Жозефіна понад усі квіти любила якраз фіалки. Улюблений колір - фіалковий, ледь не кожна сукня розшита фіалками, біля грудей - букетик фіалок, у волоссі - фіалки! На будь-яке свято вона воліла отримувати тільки їх. За іронією долі, графиня Марія Валевська, коханка Бонапарта, так само їх любила. Може тому польські парфуми Pani Walewska, шалено популярні серед радянських жінок, теж містять сильну фіалкову ноту?.. Сара Бернар, за спогадами, була просотана запахом цих квітів. Приблизно раз на 20 років той чи інший парфумерний інгредієнт входить у моду, але фіалка взяла паузу надовго. Після пишнот 1980-х, люди довго надавали перевагу футуристичним ароматам, ароматам однієї ноти чи цитрусовим. Фіалки залишалися в минулому, десь на зламі art nouveau та art decо.

Сьогодні я відкрила баночку з джемом із фіалкових пелюсток - смачно, ніби тобі шість років і ти лизьнула мамину пудру. Ще тиждень і у Тулузі розпочнеться велике свято - Toulouse Violet Festival. На вулицях продаватимуть милі букетики, цукерки у вигляді квіточок, зацукровані пелюстки і навіть лікери, того ж темно-лілового відтінку. Так дивно! Я не знала про лютневу фіалкову вакханалію на півдні Франції, але вже кілька років підряд саме цього місяця я користуюся парфумами з її нотою, хочу більше цього запаху і цього лілового присмерку - загорнутися у шовковистий прохолодний кокон і переживати останні дні зими. Але з першими ж днями весни я забуваю про фіалку аж до наступного лютого.

З вправністю жонглера використовує фіалку Герлен - це знають всі і переповідати ще раз про його ігри у присипаних мерехтливою пудрою фіалкових садах не має сенсу. Справжні відкриття чекають у інших, несподіваних місцях. І це зовсім не Капелюшник, Stephen Johns Millinery CdG, а маловідомий у нас Grey Flannel Geoffrey Beene for men - пахне і квітами, і коренем її. Спочатку холодна, як зоряний пил, і металічна, згодом вона теплішає, підсолоджується і розцвітає. Але ніколи, ніколи цей запах не стає веселим, дзвінким і плотським. Пармськими фіалками зазавичай пахнуть нещасливі книжкові герої.

Джіджі

Цей флакон чомусь одразу привернув мою увагу - лаконічний, з чорною кришкою, чорною етикеткою, на якій сріблястими буквами надруковано Jardins D'Ecrivains GIGI. Майже непомітна консультант, людина-тінь, прошелестіла, що парфуми цієї марки присвячені літературним героям. Колись я бачила голівудський, трохи мильний фільм "Джіджі", 1949 року, а до того читала однойменну повість французської письменниці Колетт, набагато тоншу і вишуканішу. Тому, почувши з флакона білоквіткову хвилю, паззл склався - в часи Belle Epoque жінка неодмінно мала бути квіткою. На думку, втім, спадала зовсім не 16-літня Джіджі, а пані де Бюрн з романа Мопасана.

"...То була не жінка, а живий букет небаченої чарівності. Пояс із гвоздик охоплював її стан і змією опускався до ніг. Оголені плечі та руки були обвиті гірляндами з незабудок та конвалій, а три чудові орхідеї немовби виникали з її персів, і рожево-червона плоть цих надприродних квітів, здавалося, пестила її шкіру. Біляве волосся було пронизане емальовими фіалками, в яких світилися крихітні діаманти...

– У мене буде мігрень, – сказала вона. – Ну що ж, зате це мені до лиця!

...Андре споглядав її у захваті, думаючи, що обійняти її було би зараз таким же варварством, як розтоптати прекрасний квітник. Значить, тіло сучасних кокеток лише привід для прикрас, лише предмет для вбирання, а зовсім не для кохання. Вони подібні до квітів, вони подібні до птахів, вони настільки ж подібні до багатьох інших речей, як і до жінок..." .

Я не люблю ігри з гучними іменами, припасованими до парфумів, але у цьому випадку вміст флакона відповідає асоціаціям з літературою того часу. Ба, навіть більше - моді того часу у колах демімонденок. Спочатку ніжний мереживний аромат зелені і жасмину згодом розкривається у нескінченний водоспад білих квітів. Єдина тубероза, від якої я не тікаю, це Gigi. Більшість моїх приятельок знає, що цю квітку я терпіти не можу - надто солодка, надто... потужна. Ієрихонська труба Флори. Але у Anaïs Béguin вона справді чудова. У теплий осінній день чи на раут у закритому приміщенні - ідеально. Змішати жасмин, туберозу (мені ще ввижається привид гарденії), апельсинові квіти і квіти неролі і не отримати фантастичної краси мігрень - це рекорд. На тій хвилі піднесення я переклала найулюбленіший уривок з повісті, присвячений мистецтву вибору коштовностей. І хоча це поради куртизанки столітньої давності, важко не погодитися з тирадою про "богемні прикраси". А нелюбов до топазів не поділяю - десь за 200 км від Києва добувають чи не найпрекрасніші. Люблю цей камінь майже неограненим, у димчасто-блакитному відтінку, що нагадує мені про те, що ніколи не напишу тут, а залишу у власному приватному музеї спогадів, ключ від якого маю лише я.

"...Час, що минув опісля, для Жільбер прогайнув непомітно – тьотя Алісія відкрила шкатулку з коштовностями.

- Що це, Джіджі?

- Рожевий алмаз.

- Вірніше – рожевий діамант. А це?

- Топаз.

Тьотя Алісія звела руки догори, персні мінилися на її пальцях всіма кольорами веселки.

- Топаз! Я вимащена багном, мене розчавлено! Топаз – серед моїх коштовностей! Чому не аквамарин, не пери дот? Це – жовтий діамант, маленька дурепо, і ти нечасто зустрінеш подібний. Так, а це що?

Жільбер розтулила ротика і захоплено протягнула:

- Ой, це ж смарагд! Яка краса!

Тьотя Алісія надягнула на мізинець квадратний камінець і на якийсь час змовкла.

- Подивися, - відповіла вона своїй візаві, - там, всередині глибини зеленого, є манісінька блакитна іскра. Чари блакитного…

- А хто тобі його дав, тьотю? – насмілилася спитати Жільбер.

- Король, - просто відповіла тітка.

- Видатний?

- Ні, манюню. Видатні королі не дарують великих гарних коштовностей.

- Але чому ж?

Алісія блиснула чудовими зубками.

- Як тобі така цікава моя власна думка, то це тому, що вони не люблять дарувати. Але це між нами, моя дорогенька.

- А хто тоді дарує прекрасні коштовності?

- Хто? Боязкі. Гордовиті також. Невігласи, - та й то, тільки тому, що даруючи почварні прикраси, вони доводять всім і самим собі нібито розуміються на правилах вищого світу. А іноді жінки – щоб принизити. Ніколи не носи коштовностей другосортних; чекай, поки не з’являться найвищого порядку.

- А якщо не з’являться?

- Тим гірше для тебе. Краще один перстень з діамантом за три тисячі франків, аніж тисяча каблучок за сто су. І ніколи не носи богемних прикрас, це повністю позбавить тебе поваги оточуючих.

- Які це – богемні?

- Ті, що їх обожнюють погані актриси. Це, наприклад, золота русалка з очима з хризопраза. Єгипетський скарабей. Фальшиві аметисти. Надто важкі браслети, тому що про такі говорять, що вони – для рук вчительок. Брошки у вигляді ліри, зірки, а ще інкрустовані черепахи. Нарешті, головний кошмар. Не надівай чудернацький перламутр, навіть у вигляді капелюшних шпильок. Бережи фамільні коштовності!

- У бабусі є гарна камея на медальйоні.

- У неї немає гарної камеї, - хитнула головою Алісія. – Продовжимо. Отже, нашої уваги варте коштовне каміння, а також перли. Діаманти бувають жовті, блакитні і рожеві. Не будемо розводитися про чорні, не варто втрачати час. Є рубіни. Є сапфіри, найкращі з яких – кашмірські. Смарагди… - Тьотечко, мені ще дуже подобаються опали.

- Мої співчуття, але це не досягнення. Я у повній опозиції до.

Приголомшена Жільбер навіть відкрила рота.

- Тьотю, ти теж віриш, що вони віщують невдачу?

- Чому ні? Маленька крале, - легко мовила Алісія, - треба в це вірити. Вір у опали, вір… Краще давай подивимося на бірюзу, яка дійсно вмирає від недоброго ока…

- Але ж, - пробелькотіла Джіджі, - це ж глупство, марновірність…

- Звісно, дівчиночко моя. Це ще називають слабкістю. Слабкість і боязкість павуків – необхідна зброя проти чоловіків.

- Чому, тьотю?

Літня дама закрила шкатулку і поставила її на коліна Жільбер:

- Тому що 9 з 10 чоловіків марновірні, 19 з 20 вірять у пристріт, 90 із 100 бояться павуків… Нам прощаються певні віроломства, але ніхто не вільний від страхів… Про що ти там зітхаєш?

- Ніколи не запам’ятаю всього цього..

- Важливо не те, що ти запам’ятаєш, а те, що ти знатимеш.

- Тьотю, а те письмове приладдя на бюро, воно з малахіту?

- Суцільна катастрофа. Де ти викопала це слово?

- З газет. Із списку подарунків відомих весіль, тьотю.

- Дивовижне читання! Нарешті можна дізнатися, які подарунки не можна ні дарувати, ні отримувати…

Alkohol to twój wróg czy przyjaciel?

Хто як, а я люблю парфуми, що композиційно заграють з нотами алкоголю. Неважливо - шампанське, віскі, джин це чи горілка, головне - несолодкість! Солодкий алкоголь, якщо це не лікер з монастирських скарбниць за рецептом 15-го століття на декількох рідкісних травах, збираних на Св. Яна (з Дуклі), - має бути вилитий к бісу.

Незважаючи на піраміду, аромат DKNY Women не пахне "Кривавою Мері", заявлені парфумером апельсини з томатами і горілка насправді так заквітчані синтетичними орхідейками, геліотропом та жасмином і увінчані листям пачулі, що окрім настійливої молекули дорогої wódki, закушеної базиліком і тонесеньким кружальцем лайма, нічого особливого не містить. Ніколи не зважала на рекламні постери парфумів, але DKNY - з дощовим глибоким губастим поцілунком - вказівка на те, коли треба ними користуватися. У дощовий день після спеки. Тоді кілька "пш-ш-ш" за комір чоловічої білої сорочки з закатаними рукавами дозволять до кінця зрозуміти прислів'я "Дождливый май - хороший урожай", - і я не про зернові, звісно. На моїй шкірі це парфумований Spritz Aperol з мінімумом просекко. Та на жаль подібна дія властива лише старим випускам цього аромату. Нові - оглушливо-хімічні - не дотягують навіть до рівня дезодоранта Fa Citrus Breeze взірця 1995 року. Добрим ялівцевим джином пахне пихатий оксамитовий Eau du Soir Sisley, видихаючись насамкінець у брют. Урочистість найменування іронізує з терпким п'янкуватим ароматом і дає привід напарфумитися ними не тільки на роботу, а й у філармонію, у Товариство Оксамитових Беретів. Все ніби спокійно і благородно, але готове вибухнути будь-якої миті заразливим реготом і срібним конфетті.

Champaca Absolute Tom Ford пахне коньяком, у який чиїсь нервові руки накидали жасминових пелюсток. На цьому гра аромата власне припиняється, тому моя розповідь про нього не буде довгою. Я не в змозі витримати бравурний марш, мелодія якого постійно повторюється, навіть якщо його грають виключно професійні музиканти. L'arte di Gucci одна моя подруга описала як "аромат бурхливих нічних п'янок з друзями", - її не зміг ввести в оману флакон з важкого чорного скла з привітом в епоху roaring twenties, прикрашений золотом. Аромат-рок-н-ролл. Дійсно, іноді амбра у суміші із шкірою та пачулі звучить як чудовий карибський ром. А власне L'arte di Gucci, раритет і чудо чудесне 1990-х, - так і хочеться здмухнути пил, прогнати старожила-павучка і процитувати Франка, мабуть, уперше за все життя - "Так ніхто не кохав/Через тисячу літ лиш приходить..." - геніально сполучається з запахом шкіри, одягненої на голе тіло. Рок-н-ролл!

Золота каністра

Перші парфумерні покупки нового, 2015-го року анітрохи не навіюють асоціації з розкішшю хутра, снігом чи хоча б бензиновим димом з глицею. Ніби зими не існує; у моїй голові цього року - точно.

Одні з найжіночніших парфумів - безсумнівно, група флоральних ароматів, безсумнівно - це все, що створила Ніна Річчі до кінця 1990-х. Nina 1987, Capricci, Fleur de Fleurs та його фланкер Eau de Fleurs - вишукане квіткове військо на сторожі жіночності. Знайомий торговець вінтажними парфумами у переддень нового року написав, чи не бажаю я, часом, придбати "vintage golden canister" Квітки Квітів, яка wonderful smells і давно вже rare. Я привітала із святами, спитала, яка погода у Манчестері, чи не надто сіра, і погодила покупку "вінтажної золотої каністри" з ultra-feminine scent. Банківська система списала певну суму з рахунку і флакон милістю Royal Mail полетів у Київ. Я пакувала валізку у Краків - щось квіткове мені б там не завадило. Жаль-шкода, але посилка не встигла вчасно - у нас дуже довгі свята... Квіткова піраміда у Fleur de Fleurs зачарувала мене колись з першого вдиху: досконало складений букет приховував анімалістичні компоненти, що маскуються під гіацинтово-конвалієвою "подушкою". Ці парфуми абсолютно вимагають спеки і гарячої шкіри, - тільки тоді розкриються уповні, спокушаючи звиклі до одноманітних і монотонних ароматів носи і скручуючи голови випадковим перехожим.

Знайти пристойний бузок у парфумерії ще важче, ніж конвалію. Конвалієлюби принаймні можуть завджи розраховувати на відносно недорогі Diorissimo та на щорічний випуск відносно дорогих Muguet Guerlain, записавши інші парфумерні конвалії у список смертних гріхів. А як бути з Syringa? Guerlinade дедалі важче здобути (поняття купівлі тут не підходить), En Passant Malle капризний і бузок його білий, махровий, зів'ялий чи майже на межі, а я люблю інший, дикий, якого було повно в садах у...

Великі сподівання я мала, читаючи вкрай захоплені відгуки про бузок, як живий, - у Puredistance Opardu. Кислуватий квітковий букет війнув лише на мить бузковими бруньками і вкляк. Пасторальні ординарні мускуси - не те, що я хочу від парфумів, тому я не вагаючись подарувала декант. Idylle Duet Jasmin-Lilas Guerlain, незважаючи на назву, не ідилічний. Не ідеальний. Не зовсім Guerlain. Та оскільки мені хотілося ще одну золоту каністру, повну по вінця квіток, то я його купила - виявилося, що цей варіант Idylle прекрасний супутник у далекій дорозі.

Послання у флаконі

- Кожен аромат - це меседж, - сказав мені іспанський парфумер Рамон Монегаль. Я кивнула у відповідь - мені завжди було приємно думати так само, особливо відкриваючи черговий кришталевий чи просто скляний флакончик із старовинними парфумами. Для якої людини були створені неперевершені Tabac Blond Caron, Miss Dior i Diorama Dior, Norell by Norman Norell, Youth Dew Estee Lauder та багато-багато інших ароматів епох, про які похапцем можна дізнатися з підручника історії?.. Що за жінка чи видиво стояло перед очима парфумера, який перебирав в умі формули, відміряв і змішував альдегіди, бергамот, троянду і бузок для Ecusson Jean d'Albret? А "напарфумлений божок Lubin" (вислів належить Гі де Мопасану) - для чого він начаклував свою Magda Lubin, той аромат, про який вже ніколи не дізнатися і не вловити навіть у 16-му кварталі Парижа, навіть у вишуканому сивому товаристві Бостона чи Нью-Йорка бодай шматок шлейфу?

Ніс обережно, манісінькими порціями втягує повітря біля розпахченого зап'ястка і виносить вирок: так чи ні. Цей бузок нагадує дешевий радянський одеколон і тому його місце на смітнику, а оцей - тонкий і симфонічний, тож незважаючи на астрономічну ціну, доведеться битися на аукціоні і купити. Тільки перфектне, тільки найкраще, бо інакше - навіщо?..

Я все чекала на день, коли могла б носити улюблені парфуми численних літературних героїнь, з блідою шкірою і тонкими литками, l'Heure Bleuе Guerlain, але він не наставав. Вже прийшов час Magie Noire Lancome, Nina 1987 by Nina Ricci, навіть на Opium YSL вже не реагувала як на парфуми для бабусь, а "Синій Присмерк" чи "Голубий Час" - як забажаєте - сумував і звучав монотонно-різко, анісовими цукерками у сердечних краплях... Гірше того! Легендарні парфуми, гордість і один з трьох китів дому Ґерлен - l'Heure Bleu - створені після прогулянок вечірнім садом Жаком Ґерленом у 1912-му році - і я не можу, не можу не можу, ніби хтось намагається натягнути на мене бабусину синю вовняну кофту, і вже моє волосся сивіє, руки вкриваються плямами, а щоки марніють, - витримати неможливо, тому за кілька хвилин я полегшено усміхаюся до свого відображення у ванній... вода змиває все.

Мені не раз задавали це питання: чому молоді жінки часто обирають парфумерні анахронізми?.. Всі мріють і навіть не помічають, що суворі і виструнчені зовні, живуть у своїх прекрасних думках про майбутнє, коли вечір стає синім-синім, шелестять шовки і органза, великі гроші спокійно сплять у швейцарському кантоні, поки грає оркестр, ллються ріки вин і тихі озерця віскі, а до білого величного будинку із садом, повним квітів, крислатих дерев і таємниць, раз за разом під'їжджають лискучі авто з гостями-метеликами, і здається, що молодість - це назавжди. Парфуми з тих часів, коли вони вважалися розкішшю, вивільнюють мрії. Навіть якщо у флаконі вже не джин, а кадавр... Але це все, на що вони здатні.

Suede New Year

Suede... You always felt like suede

There are days I feel your twin

Peekaboo

Hiding underneath your skin

Jets are rewing, yes rewing

From a central source

And this has power over me

Not becuase you feel something

Or don't feel something for me

But becuase

Mass so big it can swallow

Swallow her whole star intact

Call me 'evil' call me 'tide is on your side'

Anything that you want

Anybody knows you can conjure anything

By the dark of the moon

Boy and if you keep your silence

Silencer on you'll

Talk yourself right into a job

Out of a hole

Into my bayou

Tori Amos, "To the Venus and back"

Моїми новорічними парфумами були White Suede Tom Ford Private Collection. Це парфуми категорії hidden treasure. І hidden sexuality, додам з власного досвіду. Їх відчуває лише той, для кого вони призначені. Людина, яка потрапляє в вашу інтимну зону. "Біла Замша" нітрохи не зимна, Снігова Королева вже розтанула у будуарі, і чекає... з смаком брюту на губах. У каміні потріскують поліна, новорічні наряди ковзнули до ніг...